«Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя»

Димитрівська, або як ще говорять в народі Батьківська, поминальна субота, ― одна із найбільш поминальних субот в цілому році. Віруючі збираються в храмах для того, щоб помолитися «за спочилих отців і братів наших», бажаючи їм блаженного упокоєння.

У храмах звершується парастас. Священики виходять на середину храму й стають довкола тетраподу ― звершується кадіння жертвенного столу з читанням 17 кафізми, яка ділиться на три «Слави». Після кожної з них ― диякон проголошує заупокійну ектенію, в якій поминаються імена спочилих.

Всі віряни, що знаходяться в храмі, у молитві згадують своїх померлих родичів та близьких і просять Господа про упокоєння їхніх душ.

Назва Димитрівської суботи пов’язана відразу з двома Димитріями. У далекому XIV столітті великий князь Димитрій Донський на Куликовому полі здобув перемогу над монголо-татарами. На захист Руських земель від ворога його благословив преподобний Сергій Радонезький, і дав на підмогу двох іноків — Ослябу та легендарного Пересвєта. Військо князя здолало монголо-татар, але зазнало великих втрат. Дякуючи Господові за перемогу, князь три тижні молився у монастирі за загиблих воїнів. А згодом постановив завжди поминати загиблих у суботу, найближчу до дня пам’яті його небесного покровителя — великомученика Димитрія Солунського (із 7 листопада мощі святого — в Україні).

Зі святими упокой Христе душі спочилих рабів твоїх, там де немає ні недуги ні журби, ні зітхання, але життя безкінечне!