Перший Митрополит Української Автокефальної Православної Церкви

95 років тому, 21 жовтня 1921 року Всеукраїнським православним собором першим митрополитом УАПЦ, Київським і всієї України проголошений Василь Липківський, уродженець Попудні Монастирищенського району Черкащини. Митрополит Василь Липківський – постать, масштаб та значення якої для історії Української Церкви досі належним чином не усвідомлена. Симпатики російської церковності вважали його «руйнівником церковної єдності». Католицькі науковці, що вбачали в Автокефальній Церкві конфесійного конкурента уніатської, — оголошували Василія Липківського мало не «реформатором та «церковним революціонером». В українському православному богослов’ї сьогодні постать та спадщина Митрополита Василія, на жаль, розглядається у суто ідеологічному аспекті. Для противників автокефалії постать Митрополита Василія – це, перш за все, доказ того, що рух за помісний статус Української Церкви, мовляв, має виразний «протестантський» («пресвітеріанський») характер. Що ж стосується прихильників помісності, і, зокрема богословів Київського Патріархату, то для них Василій Липківський — це символ, тобто постать, яку можна ефективно використовувати у конфесійному протистоянні, але не варто систематично вивчати. Головний посил Василя Липківського […]

Читати далі

Відзначення 95-річчя проведення Всеукраїнського Православного Собору Української Автокефальної Православної церкви

Сьогодні, 18 жовтня, відбувся Архієрейський Собор УАПЦ до 95-річчя проведення Всеукраїнського Православного Собору Української Автокефальної Православної церкви.    

Читати далі

наталья-шевчук-уапц-патріархія

Наталія Шевчук: “До 10-ї річниці повернення в Україну останків Арсена Річинського”

Наталія Шевчук про історію повернення останків святого сповідника Арсена Річинського Арсен Річинський — особлива постать в історії Української Церкви ХХ століття. З одного боку, — це видатний теоретик українського церковно-визвольного руху. З іншого — людина стражденного життєвого шляху, святість якої засвідчена нашою Українською Автокефальною Православною Церквою. Однією з головних проблем сучасного українського церковного руху — є брак власної ідеології, а відтак — намагання збудувати наше церковне життя за хибною, московською, матрицею. Цього року минає 330 років з часу російського полону Української Церкви. Входження до юрисдикції Московського Патріархату (1686) стало справжньою катастрофою для нашої Церкви. І не лише тому, що таким чином були суттєво обмежені права нашої Церкви, але й тому що усі ці роки полону Київської Митрополії вона нищилась і нищиться духовно та культурно. Падіння комуністичної влади та розпад радянської імперії став ніби часом унезалежнення та торжества Української Церкви. Одна за одною почали виходити з-під юрисдикції (просякнутої духом радянщини) РПЦ […]

Читати далі

Президент Порошенко

Україні потрібна єдина церква

Ваша Святосте! Ваші блаженства! Пресвяті отці! Дорогі українці! У цей історичний день ми молимося під хрестом святого рівноапостольного Володимира. З величного постаменту він ніби благословляє древні київські пагорби, якими ступала нога ще Андрія Первозванного. Благословляє всю нашу Русь-Україну, яка стоїть у віках вже понад тисячу років після Володимирового Хрещення, – і стоятиме вічно! … Вогник благодатного вогню ми отримали з Константинополя, звідки прибули до нас перші єпископи і священики. З Цар-города христова віра прийшла до Києва, на береги Дніпра, і вже саме звідси поширилася на інші східнослов’янські терени та сусідні народи. Константинопольська Церква для нас була, є й буде Церквою-матір’ю, до якої ми, її чада, зверталися і будемо звертатися по допомогу, – в тому числі у подоланні розділення, яке сьогодні болить православним українцям. …Сьогодні я особливо радий вітати серед нас його високоповажного представника, архієпископа Тельміського Іова. Перекажіть, владико, Його Всесвятості, що Православна Церква в Україні потребує невідкладної уваги з боку […]

Читати далі

Зараз або ніколи

10 червня 2016 року глава Фонду Шевчук Наталія Михайлівна у складі делегації відвідала міжнародну науково-практичну конференцію «Константинопольський патріархат в історії України: минуле, сьогодення, майбутнє». Серед іншого наголосила на тому, що: Позиція Блаженнійшого Володимира і позиція Блаженнійшого Мефодія базувалися на дуже простому фундаменті – рани, завдані розколом, не можна зцілити насильством. Зло породжує зло, і боротися з ним можна лише любов’ю. Любов’ю і терпінням. Думаю, що цей принцип Митрополит Мефодій проніс через усі роки свого керування УАПЦ, застосовуючи його до вирішення як загальноцерковних, так і приватних питань. І ці канони були, є і будуть. Вони засновані самим Господом і вірними його учнями, служителями церкви. І Блаженнійший Митрополит Володимир, і Предстоятель УАПЦ Блаженнійший Митрополит Мефодій були щирими прихильниками відновлення церковної єдності і намагалися за життя цю єдність прискорити. Господь заснував свою Церкву для того, «щоб, поширюючи Царство Христове по всій землі на славу Бога Отця, вона зробила всіх людей учасниками рятівної спокути». […]

Читати далі

Православна церква

Димитрій Ярема: Батько і Патріарх

Сьогодні виповнюється 100 років з дня народження о. Володимира Яреми, знаного сьогодні як Патріарх Димитрій – Предстоятель Української Афтокефальної Православної Церкви. Це була надзвичайно обдарована людина. Він від народження мав добрий голос, здібності до малювання, умів навіть вишивати. Також з дитинства цікавився релігією та Церковним мистецтвом. Активно відстоював ідею автокефалії Української Православної Церкви та став одним з ініціаторів ІІІ відродження УАПЦ. До кінця життя Патріарх Димитрій намагався налагодити діалог з Константинополем та досягти визнання УАПЦ світовим православ’ям. Про життєву дорогу о. Володимира Яреми як батька, а потім і очільника Церкви розповідає дочка владики – пані Віра Маркович. – П. Віро, розкажіть, будь ласка, про дитячі та юні роки Вашого батька, про які знаєте, можливо, з його власних спогадів чи розповідей його друзів. – Батько мій походив з бідної родини. Народився у селі Глідно (Надсяння) у 1915 році. Мій дідусь був двічі одружений, тож батько був саме сином від другої дружини. […]

Читати далі