Актуальні питання сьогодення у прямому ефірі програми Громадського «НИНІ ВЖЕ», 13 грудня 2018 року, в день пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного, коментує представник Української Автокефальної Православної Церкви Архієпископ Герман (Семанчук), керуючий Чернівецькою та Хотинською Єпархіями, Голова комісії Зовнішніх Церковних Зносин УАПЦ.

Перше запитання до Вас. Те все, що відбувалося в КП, визначення єдиного кандидата. Ми з Вами навіть перед ефіром говорили, що оці всі з’їзди соборів, які відбуваються в межах КП, в тому числі Автокефальної Церкви, не мають юридичної сили. Чому?

— Свого часу, ще навесні, ми підписали звернення до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням про надання автокефального статусу православній церкві в Україні, підписали це звернення і ієрархи Київського Патріархату, і весь єпископат нашої Церкви, єпископат УАПЦ. На сьогодні, як ми бачимо, з тих запрошень, які надійшли кожному архієрею, нас Вселенська Патріархія вважає кліриками або єпископами, своїми єпископами Вселенського Патріархату, тому що у запрошенні є такі слова: запрошуємо Ваше Преосвященство, чи Високопреосвященство, ієрарха нашого Святого Престолу взяти участь у такому-то Соборі. А далі за текстом, власне, йдеться про цей Собор, який успішно відбудеться 15 грудня.

Ви визначились, за кого голосуватимете, як буде відбуватись це голосування?

— Теоретично Предстоятелем може стати кожен єпископ, кожен архієрей, який бере участь у цьому Соборі, у нас рішень відповідних ми не приймали, у нашій церкві, але й наш Предстоятель, Блаженніший Митрополит Макарій і, наскільки мені відомо, й інші архієреї одностайні в такій думці, що жоден з нас не буде виставляти свою кандидатуру на посаду Предстоятеля заради миру церковного. Ми так вирішили. Хоча підкреслю: офіційних рішень таких не приймалося. Завтра в нас буде зустріч архієреїв УАПЦ, я би не наважився назвати цю зустріч Архієрейським Собором, тому що з точки зору канонічного права, якщо вже ми є кліриками Вселенської Патріархії, то наші собори чи наші синоди, вірніше, рішення соборів чи синодів не мають жодної канонічної сили. Тому будемо, звичайно, радитись перед Собором, сподіваймося, що ми збережемо ту одностайність, однодумність, яка є в рядах нашого єпископату. Тому що коли ще навесні йшлося про підписання цього звернення до Вселенського Патріарха, в нас не було особливих дискусій, не було тих, хто не погоджувався з цим. Тому що на протязі багатьох років наша Церква УАПЦ неодноразово і Предстоятелі окремо, які були і які нині живі, і Собор єпископів ми неодноразово звертались до Вселенського Патріарха про врегулювання, іншими словами, унормування канонічного статусу нашої Церкви.

Нам потрібно тут, у цій ситуації розставити пріоритети. Якщо чиїсь бажання або небажання, буду говорити дипломатично, стануть перешкодою для того, щоб ми об’єдналися в єдину церкву і щоб отримали Томос, бо Томос ми отримаємо тільки за однієї умови, якщо зможемо об’єднатись в Єдину Церкву, так от якщо людське переможе оцю високу ідею, то нам цього не простить ні Бог, ні Україна, ні історія, ні наші віруючі. Ми зараз абсолютно не маємо права схибити, і тому я вважаю, я переконаний, що оцей об’єднавчий Собор повинен відбутися за будь-яких умов. Сприятливих, несприятливих, хтось буде хотіти того чи не хотіти — ми мусимо, ми просто мусимо зараз об’єднатися, обрати свого першоієрарха.

У День Андрія, в іменини Андрія в Андріївській Церкві правили вже константинопольські священнослужителі. Владико, ця церква раніше належала до Автокефальної, з яким серцем Ви спостерігали за службою?

— З легким і радісним, тому що декілька років храм був закритий, ми розуміємо, що це є пам’ятка національного значення, ми розуміємо, що це є заповідник, та в першу чергу це є Храм Божий, який будувався для молитви. Якщо в стінах храму звучить молитва. І цей акт передачі Андріївської Церкви Вселенській Патріархії теж дуже символічний, він пов’язаний для нас усіх з великою надією. Щойно ми слухали слова Митрополита Гальського Емануїла. Він сказав, що ми віримо, що Україна має краще майбутнє, тому і ми віримо, що Україна і Українська Церква має краще майбутнє! І що Автокефалія, як зазначив Владика Митрополит, це не є просто мрія, а й сподіваймось, і знаємо, що ця наша мрія стане в скорому часі реальністю.

Що має стати головною святинею майбутньої Української Церкви? Який храм?

— Ну для всіх українців ми це знаємо — Свята Софія, де відбуватиметься Собор. Невідомо, чи зможе Церква там проводити богослужіння регулярно, кожної неділі, кожного свята, але я думаю, що все-таки молитва в цій святині звучатиме. І те, що цей Собор, який післязавтра ми розпочнемо з Божою допомогою, проходитиме в стінах саме Святої Софії, це нас надихає, тому що це святе місце, в цьому молилося багато поколінь наших предків. І якщо ми подивимося в історичному розрізі, то ідея автокефального чи помісного устрою Української Церкви не нова абсолютно, і те, що було далекою, може, захмарною мрією наших пращурів, сьогодні, сподіваємося, стане вже реальністю.

Нагадаємо, 11 жовтня Синод Вселенського патріархату ухвалив рішення надати Томос про автокефалію Православній Церкві в Україні. Російська церква не визнає такого рішення і називає його неканонічним. Наразі точаться розмови навколо майбутнього предстоятеля об’єднаної української церкви.

Зокрема, УАПЦ заявила, що не подаватиме кандидатуру на пост предстоятеля майбутньої помісної православної церкви. Предстоятель УПЦ КП Філарет заявив, що єпархії пропонуватимуть власного кандидата, а на Соборі оголосять рішення стосовно майбутнього голови.

29 листопада стало відомо, що синод Вселенського патріархату підготував конституційну хартію (статут) для Української Церкви.

5 грудня Президент Петро Порошенко заявив, що Об’єднавчий Собор щодо української автокефалії відбудеться 15 грудня.

Прес-служба Патріархії УАПЦ