Сьогодні, 8 червня 2017 р.Б., перед початком засідання Архієрейського Собору Української Автокефальної Православної Церкви, під стінами Патріархії УАПЦ (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 8а) групою молодих осіб розповсюджувались листівки з наступним змістом:

ГЕЇ У РЯСАХ: ЯК ПІЗНАТИ ТА ЯК СТАВИТИСЯ?

Світ, в якому ми живемо, – строкатий та різнобарвний. Різноманітним є й сфера сексуальності сучасної людини. Кого кохати, з ким та яким чином кохатися: у сучасному суспільстві це залежить від особистого вибору людини. Що ж стосується законодавства, то воно керується тут сьогодні, скоріше, не тим або іншим уявленням про сексуальну «норму», а бажанням убезпечити здоров’я та гідність особистості.

У Радянському Союзі існувала кримінальна відповідальність за перебування у одностатевих стосунках. У сучасній Україні, яка прагне інтегруватися до об’єднаної Європи,такі дискримінаційні законодавчі акти скасовані. Разом з тим, у релігійній сфері досі існують моральні та канонічні заборони одностатевих стосунків. Православна та Католицька Церкви, консервативна частина протестантського світу – в усіх цих християнських громадах притримуються традиційного (=біблійного) уявлення стосовно гомо сексуальності. Включно з канонічною забороною перебування у клірі для осіб, які практикують гомосексуальні стосунки (зауважимо при цьому, що особа, якій властива гомосексуальна орієнтація, але яка відмовилася від її практичної реалізації у житті священнослужителем бути може).

Наш світ не ідеальний, а священики, які правлять у наших храмах,– це не прибульці зі світу святих небожителів. Вони–плоть від плоті нашого суспільства, і,так само, як й інші, мають особисті вади. А ці вади – так, трапляється й таке,– мають стосунок до сексуальної сфери.

УАПЦ-Патріархія-віряни

У нас побутує презирливе ставлення до сексуальності, яка ще з часів середньовіччя уявлялась у християнському середовищі як щось апріорі «брудне» (і навіть ототожнювали первородний гріх з інтимною близькістю між Адамом та Євою).Люди часто впадають у ті або інші гріхи, пов’язані зі сексуальним життям. Чому так? Річ у тім, що сексуальність – це сфера, де людина найбільше психологічно та фізично уразлива. (Це також стосується і ченців, які, відповідно до своїх обітниць, не мають права мати родину, а отже й вести будь-яке сексуальне життя). Людина за своєю природою створена як істота сексуальна,  тобто така, що зазвичай має сексуальні бажання та потребує на їх втілення. Нам важко утриматися від осуду, коли ми бачимо як архієпископ, який свого часу формально дав чернечі обітниці, грайливо обіймає дівчат у нічному клубі або таємно зустрічається з жінкою у себе вдома. Ще менш приємно багатьом з нас було би спостерігати за аналогічною сценою, де б єпископ або священик публічно демонстрував сексуальний потяг до чоловіків. Але перш ніж дати волю емоціям, згадаймо про те, як важко монахові (якому заборонено будь-яка сексуальна активність) зберігати свої обітниці. Що легше: цілковито відмовитися від сексуального життя або не засуджувати ближнього? Проте спробуйте хоча би один день утриматися від осуду, і ви краще зрозумієте усю складність положення тих, хто впадає у той або інший  «сексуальний» гріх…

Сучасні українські ЗМІ –особливо ТРК «Студія 1+1» (власник –відомий український бізнесмен та політичний діяч єврейського походження Ігор Коломойський) –останнім часом приділяють значну увагу гріхам християнських священнослужителів. Пияцтво та хамство, привласнення пожертв, махінації із церковною власністю, сексуальні пригоди з «веселими» дівчатами. Звісно ж, такі звинувачення не завжди виглядають об’єктивними (особливо, на тлі повної відсутності критика представників Синагоги). Але не будьмоперекладативідповідальність за публічну ганьбу Церкви на єврейський капітал (окремим представникам якого, припускаємо, дійсно може бути симпатична ідея історичного послаблення християнства). Журналісти телеканалу «1+1» – серед яких, до слова, є й чимало практикуючих християн –не вигадує ганебні факти з життя християнських священнослужителів. Вони їх лише відстежують та оприлюднюють. Тому винними у ганьбі, яка вкрила Церкву після викривальних репортажів «1+1», є не генеральний директор 1+1 медіа або власник телеканалу, а самі священнослужителі, які дозволяють собі пиячити, розважатися з повіями або кохатися з хлопчиками модельної зовнішності.

Вірні-УАПЦ-Патріархія

Подобається нам це чи ні, але «геї у рясах» існують. А, отже, нам, вірянам, потрібно визначатися зі своїм ставленням до цього явища. З одного боку, ми не можемо зректисячіткого вчення Біблії: гомосексуалізм– це гріх (див.: Буття 19,1-13; Левіт 18:22; До Римлян 1:26-27; 1 до Коринтян 6:9). З іншого–маємо тримати в пам’яті слова Христа: хто з вас без гріха, нехай перший… той каменем кине! (Від Івана, 8:7).

Ми маємо не забувати: священик або єпископ – це не ангел, а така сама людина, як і ми самі (а, отже, так само, як і ми припускається помилок та має недоліки). Важливо пам’ятати й інше: особисті гріхи священика не впливають на чинність таїнства, які він відправляє. Адже відповідно до вчення Церкви таїнства звершує не той або інший (більш або менш гідний свого сану) священик, а Сам Христос, Який таємничо присутній у Своїй Церкві.

Спираючись на вже цитовані нами слова Христа, ми пропонуємо вам, перш за все, утриматися від того, аби «кидатися каміння» у кліриків-геїв. По-перше, в кожного з нас є лише один Вищий Суддя –Господь. По-друге, доки людина живе – вона має шанс на покаяння. Свята 5-го століття преподобна Марія Єгипетська, як відомо, була повією. Але цей гріх не завадив їй згодом покаятися та засвідчити це покаяння у численних аскетичних подвигах, з огляду на які християнська Церква зарахувала колишню повію до сонму святих.

З іншого боку, ми маємо усвідомлювати, що священик (або єпископ), який практикує гей-секс, –потенційно несе для церковної спільноти певну загрозу. І справа не лише в ймовірному медійному скандалі та репутаційних збитках Церкви. Найбільші ризики пов’язані тут з ймовірною нестриманістю клірика-гея, який може використовувати для «сексуальної охоти» власне церковне положення таспокушатиме юнаків та молодих людей (яким до цього не була властива гей-поведінка).

Більшість вродливих, молодих дівчат, які шукають вакансії «секретар» або «особистий помічник», розуміють: не можна виключати, що їх майбутній шеф спробує домогтися «інтиму». Але хіба можна собі уявити, що аналогічні пропозиції зробить не бізнесмен або чиновник, а…священик?.. Вбийте в рядок пошуку Google словосполучення «священик-гомосексуаліст» і ви зможете прочитати чимало сумних історій про те, як клірики ламали віру та долю молодим людям.

АКЦІЯ-УАПЦ-ПАТРІАРХІЯ

Попереджений, отже – озброєний! Пропонуємо вам деякі зовнішні ознаки, що притаманні багатьом геям у рясах.

  • Єпископи-геї люблять оточувати себе вродливими юнаками. Зверніть увагу на те, як одягаються та спілкуються молоді люди з числа «помічників» єпископа на богослужінні або в адміністративних справах. Не поспішайте звинувачувати в приналежності до гей-спільноти єпископів та його іподияконів («молодші диякони», які прислуговують єпископу під час богослужіння). І все ж коли єпископ звершує богослужіння у супроводі молодих людей модельної зовнішності, це привід для обережних роздумів.
  • Клірики-геї не можуть виглядати відповідно до світського стандарту, прийнятого серед гей-товариства. Тим не менше, чимало з геїв-священнослужителів намагаються відповідати останнім тенденціям у моді. Модна щетина або борідка-еспаньйолка, елітні парфуми, манікюр. Звісно ж, доглянутість та гарний вигляд в європейських країнах є нормою. Але в умовах колишнього СРСР така увага до свого зовнішнього вигляду – особливо серед чернецтва та духовенства– нерідко свідчить про приналежність до гей-спільноти.
  • Приналежність до гей-спільноти зазвичай не впливає на формальну ідеологічне спрямування клірика. Відомо, що геї є як серед кліриків, які налаштовані на діалог зі сучасним світом, так і серед консерваторів, які формально проклинають Європу та її свободи. Тому не дивуйтеся, якщо клірик, про якого вперто ходять чутки як про гея, має довгу бороду, обожнює церковний устав або постійно ходить лише у духовній одежі. Спробуйте, однак, за можливістю краще придивитися до такого клірика. Шукайте ознаки, які, зазвичай видають гомосексуальність: штучну солодкуватість у мові та інтонації, непритаманні чоловікам жіночі риси, істеричність…

Тепер про сумне. Припустимо, ви зрозуміли, що певний священик або єпископ належить до гей-спільноти. Постарайтеся утриматися від осуду, пам’ятаючи, що остаточним Суддею наших вчинків та думок буде Сам Господь. Пильнуйте. Уникайте спокусливих ситуацій, і гей у рясі не матиме змоги свідомо або несвідомо зашкодити вам або членам вашої родини.