V Всеукраїнський Помісний собор Української Автокефальної
V Всеукраїнський Помісний собор Української Автокефальної Православної Церкви коментує Наталія Михайлівна Шевчук, голова Фонду пам’яті Митрополита Мефодія.
Не буду приховувати: Собор мене не лише розчарував. Він мене засмутив. Парадокс, але я не побачила на Соборі справжньої соборності. Це не був всеукраїнській за своїм характером та ідеологією Собор. Скоріше, його можна було би назвати розширеним зібранням Львівської єпархії. Митрополит Макарій давно зарекомендував себе сильним регіональним лідером. Але Предстоятель Церкви не може бути «регіональним лідером». Він має бути вищим від інтересів своєї єпархії, свого регіону. Дуже характерна деталь: Митрополит Макарій не запропонував Соборові спільно помолитися за спокій спочилих Предстоятелів УАПЦ – Святіших Патріархів Мстислава та Димитрія, Блаженнішого Митрополита Мефодія. Я розумію, що Митрополит Макарій до певної міри був опонентом Блаженнішого Митрополита Мефодія. Але Собор — це якраз і є церковний механізм, який покликаний долати суперечності. І коли на Соборі, який проводиться за три місяці після смерті владики Мефодія, не лунає молитва за його спочинок, — це ганьба, це вирок нашій церковності.
Блаженніший Митрополит Мефодій лишив духовний заповіт. Серед іншого там була висловлена доволі цікава пропозиція — не обирати більше Голову Церкви, а обрати Голову Синоду. У чому відмінність? Владика Мефодій взяв за основу досвід Православної Церкви в Греції. Там немає Предстоятеля Церкви у звичному нам сенсі слова. Натомість є синодальна форма управління та Глава Синоду. Таким чином Елладська Церква підкреслила свій зв’язок з Константинопольським патріархом, який сприймається усіма греками як духовний батько. На Помісному Соборі УАПЦ в черговий раз звернулася до Константинополю з проханням взяти нас у свій склад на правах Митрополії. Але розглянути пропозицію спочилого Предстоятеля УАПЦ єпископат не захотів. Чому? Гадаю, це магія посади Предстоятеля. Але чи так конче необхідно було обирати Предстоятеля УАПЦ? Чи багато у нас єпископів? В УПЦ МП їх біля 80. В УПЦ КП – біля 45. А в УАПЦ? Дев’ять. Тобто майже у дев’ять разів менше, ніж в УПЦ, і в п’ять разів менше, ніж в УПЦ КП. Що таке Архієрейський Собор, що складається з 9 єпископів? Це фактично аналог Синоду в УПЦ та УПЦ КП. То ж хіба не логічно було поступити «скромніше», тобто ввести синодальну систему управління? Я розумію, що я не ієрарх, що я — жінка… Але, вибачте, хіба Церква — це власність дев’яти єпископів? Хіба УАПЦ не відрізняє від інших православних гілок в Україні саме традиція соборноправності?.. Я хочу підкреслити – мова йде лише про доцільність обговорення на Соборі пропозицій Заповіту. Їх можна було і відкинути. Їх можна було визнати такими, що не корисні сьогодні для УАПЦ. Але їх варто було обговорити…