Опрацьовуючи  творчу доробку архіву  Митрополита Мефодія,  хочемо ще раз підкреслити цінність праць Блаженнішого, як духовного, політичного і громадського діяча,  блискучого проповідника. Який володів даром сказати незрозумілі сучасній людині теплі, правдиві слова, проникаючі в саму глибину зраненого серця вірянина. Хочеться показати  принципову позицію Предстоятеля УАПЦ (2000-2015рр.) щодо Української держави, церкви та історії.

Як  видно з проповіді – Владика  до всіх питань підходив як істинний українець, з погляду життєвих інтересів українських народних прошарків…

Проповідь Блаженнішого Митрополита Мефодія на Свято Покрови Пресвятої Богородиці

Коли Господь наш Ісус Христос страдав на Голгофськім хресті за всіх людей, і в тім числі за нас з вами, то плечима Він був обернутий до міста Єрусалима, а погляд Його простирався туди в далечінь, де була земля наша. Господь пророче бачив, що на цій землі буде жити той нарід, який полюбить його, який пройде своїм історичним шляхом, подібним до Голгофського шляху Господа Ісуса, який буде страдати так як страдав найсолодший Ісус. І Він просив у Бога Отця, щоб ця земля і цей народ був подарований Йому. І з тих пір Господь постійно опікується нашими людьми. Сьогодні будемо молити Божу Матір, щоб Вона просила Сина Свого, нашого Бога, щоб Він повернув до нас Свою милість, щоб допоміг нам встати з колін, щоб допоміг нам збудувати свою українську незалежну православну церкву, щоб допоміг нам збудувати свою самостійну соборну країну, яка буде матір’ю для кожного з нас.

Могутня молитва Матері Божій… Ніколи Матір Божа не відвернеться від тих, хто спрагнений любов’ю і щирим бажанням справитись, стати новою людиною. І нинішня подія, яку ми так торжественно святкуємо також пов’язана з іменем Матері Божої. Господь дарував нам таку землю, про яку з заздрістю думають всі, і схід і захід, таку землю, яка по різних корисних копалинах стоїть перша в перших числах в світі. Які не потрясали нашу землю біди – народ виживав. А зараз, дорогі мої, найбагатший народ світу не може приготувати себе тому, що гріх увійшов у наші серця, тому, що на місце духовних цінностей ми поставили матеріальні. Ми кинули свою землю, пішли в найми і з праці наших рук, страждань наших багатіють інші держави. Божа Матір молиться, просить Сина, щоб Він пом’якшив Свій гнів, щоб він не перелився через края чаші Його безмежного терпіння, щоб не сталось так, що наше місце займуть більш гідні народи, які будуть виконувати волю Божу.

Ми зараз забули чим жили наші предки, ми зараз думаємо, що ми дуже розумні. Скільки було таких розумників? І армії мали, і держави були міцні, і правителі були вчені, а все обернулось прахом. Треба берегти те, чим жили наші предки, а ми відвернулись від найціннішого і від того, що дарував нам святий князь Володимир по волі Божій.

Тут наше щастя, тут ми можемо збудувати соборну Україну, ту Україну, яка завжди мріяла бути самостійною. І ще раз повторюсь, що немає в українського народу друзів, подивіться в історію – завжди нас гнобили. Не будьте як малята з дитячого саду. Ви вірите, що вам захід чи схід щось дасть? Нічого, окрім батога! Бог вам дав найголовніше – землю, про яку мріють всі. Не на чужинців надійтесь, а звертайтесь до престолу Божого, до тих святих, яких породила наша земля, наш народ в жилах якого текла українська кров. Не надійтесь і на інші церкви. У нас є земля, у нас є своє блакитне небо, у нас є свої престоли, тож хіба ваші сини будуть гірше молитись за вас, за нашу землю як чужі церкви, як чужі священники?

Хочу закінчити словами пана Бжезінського: «Якщо частина віруючих однієї країни належить до духовного центру, який розташований за межами цієї країни, хоча б на двадцять відсотків, то така держава ніколи не буде незалежною…». А у нас націлені церкви, куди вони ведуть наш нарід? І кожна з них великими буквами пише «Українська Церква». Та хіба наш народ байстрюки? Хіба може бути у нас десять матерів? Хіба може бути десять церкві-матерів? Лише одна єдина. І, можна прослідити історію, та церква показала з ким вона була, за що страдала і за що, на вівтар нашого народу, клала своє життя. Бережіть цю віру – віру святого князя Володимира, віру до якої привів наш нарід Господь наш Ісус Христос. Не дивіться направо і наліво. Правда завжди була в меншості, правду завжди переслідували і товкли чим могли. Ви сказали що ви любите Христа, ви сказали що ви хочете своєї церкви, тому якщо навіть всі зрадять, а ви залишитеся один, то міцно тримайтеся не за них, а за Христа Спасителя, щоб ніяке зло не могло вас відірвати від Нього.

Бережіть те неоціненне багатство яким володіє наш нарід і пам’ятайте – доки є наша церква, доти ніколи не може згаснути віра наших людей в своє майбутнє, про яке мріяли наші предки з віку у вік.