Коментує Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

За життя владики я навіть не уявляла, як важко йому було і якою значною була його постать для життя нашої Церкви. Звісно, я розуміла, що в УАПЦ існують «певні проблеми». Утім, відверто кажучи, не усвідомлювала їх справжній масштаб. Владика нерідко говорив: «Ось не стане мене… і зрозумієш…» Але я не хотіла навіть думати, що його не стане. А коли він таки пішов, не одразу усвідомила масштаб нашої втрати.

Мефодій-Макарій-УАПЦ

У Майї Кристалінської є прекрасна пісня «Ніжність», що починається зі слів: «Опустела без тебя земля…». Напевно, щось подібне відчуваємо сьогодні й усі ми. Смерть владики стала жахливим випробуванням для нас – його друзів, співпрацівників, вихованих ним священиків. Проте найбільшої втрати зазнали навіть не ми, а Українська Автокефальна Православна Церква.

Так сталося, що мені випала доля критикувати нового Предстоятеля нашої Церкви. Чи рада я, що так сталося? Я би воліла займатися іншими справами. Але сталося так, як сталося… Адже ніхто з єпископів нашої Церкви, які за життя владики Мефодія клялися йому у «вічній дружбі», з якихось причин не зважуються сьогодні вимовити і кількох слів на захист його імені та його церковного курсу.

Читати далі