Введення у храм Пресвятої Діви Марії – велике християнське богородичне свято. Відзначають його 21 листопада за юліанським календарем, 4 грудня — за григоріанським. Інша назва цього свята – Третя Пречиста.

Празник Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні посвяття. Про нього маємо згадки від V ст., але аж через кількасот років, поки він став загально поширеним по цілому Сході. На Захід це свято прийшло досить пізно — аж наприкінці XIV ст., а в половині XV ст. поширилось по усій Європі.

Хоч Євангеліє нічого не згадує про подію, але це свято, як і свято Різдва й Успіння Божої Матері, засноване на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах (невизнаних офіційною Церквою), передусім на протоєвангелії Якова і псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії». Саме із цих джерел ми дізнаємось історію цього благословенного дня: батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть його на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.

Відомо, що образ Богородиці здавна глибоко вшановувався нашим народом. Ця думка й визначає творення ідеалу, яким є образ Діви-Матері. Деякі дослідники наводять паралель між наявністю образу богині Матері-Берегині у язичницькій слов’янській традиції і образу Богородиці в християнстві. Для нашого народу Мати Божа завжди була посередницею, «живим містком» між Цервою земною і небесною, головою якої є Христос, заступницею і лагідною матір’ю для кожного. Недарма кажуть, що в кожного українця є три мами: рідна, яка нас народила, Діва Марія та Україна.

Будучи Матір’ю Спасителя світу, Діва Марія, безумовно, завжди займає особливе місце і серед всіх жінок, і в історії спокутування. Навіть на небесах вона повинна знаходитися особливо близько до Того, Кого на землі вона носила дев’ять місяців під серцем, і Кого вона з істинною материнською любов’ю проводила до хреста. Цілком природно і, більше того, закономірно, що в глибокому благочестивому розумінні Діва Марія асоціюється з найблагороднішими рисами жіночого і материнського характеру, зображуючись як найвищий зразок жіночої чистоти, любові і благочестя, від якого виходить ніжне благословення всім поколінням людей. Її ім’я і пам’ять про Неї завжди будуть нерозривно пов’язані з найсвятішими таємницями віри. У нашому житті також приходить такий момент, коли ми отримуємо дар щастя, впустивши у храм свого серця любов і ніжність, які випромінюють Ісус та Марія.

Прес-служба Патріархії УАПЦ