ib3097  У IX столітті, під час іконоборства, за ревне шанування святих ікон преподобний Іоанн Дамаскін був звинуваченний імператором Левом III Ісавром (717 – 740) перед Дамаським каліфом в державній зраді. Каліф наказав відсікти кість руки преподобного і повісити її на ринку. До вечора святий Іоанн, випросивши у каліфа відрубану кість, приклав її до суглоба й упав ниць перед іконою Божої Матері. Преподобний просив Владичицю зцілити руку, яка писала на захист Православ’я. Після довгої молитви він задрімав і побачив уві сні, що Пречиста звертається до нього, обіцяючи швидке зцілення. При цьому Матір Божа повеліла йому без ліні трудитися цією рукою.

 

Прокинувшись від сну, преподобний Іоанн побачив, що рука неушкоджена. У подяку за зцілення святої доклав до ікони зроблену з срібла руку, від чого ікона і отримала назву “Троєручиця”. За переказами, преподобний Іоанн написав подячну пісню Матері Божої “Про Тебе радіє, Благодатна, всяке творіння”, яка є задостойником  у літургії святого Василя Великого.
Святий Іоанн Дамаскін прийняв чернецтво в Лаврі преподобного Сави Освященного  і передав  туди  чудотворну ікону. Лавра дарувала ікону   “Троєручиця” у  благословення святителю Саві, першому архієпископу Сербському.   Ікона  Під час навали турків на Сербію християни, бажаючи зберегти ікону, доручили її піклуванню Самій Матері Божої. Вони поклали її на віслюка, який  без  погонича   прийшов на Афон і   зупинився    перед     Хілендарським  монастирем. Ченці  поставили  ікону в соборному храмі.  Під  час розбіжностей при  виборі настоятеля Матір Божа благоволила Сама прийняти настоятельство, і Її свята ікона зайняла ігуменське місце в храмі. З  тих пір в Хілендарського обителі обирається тільки намісник,  а ченці, за монастирським звичаєм, отримують від святої ікони благословення на всі послухи.