Він єдиний, хто відмовився підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. І за це у 1930-х роках був знищений радянським режимом. Мова про сьогоднішнього іменинника Миколу Макаренка – українського археолога та мистецтвознавця. Видатний дослідник родом із сучасної території Сумщини, отримав вищу освіту у Петербурзі. Кар’єру розпочав із досліджень в Ермітажі, але серце покликало назад до рідної України.

У 1919 році переїхав до Києва, у складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам’ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.

Макаренко також 5 років очолював музей Мистецтв ВУАН (сучасний Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків), зробив великий вклад у збереження і дослідження колекцій.

З настанням радянської влади активно боровся проти знесення культових пам’яток України. Принциповою і водночас фатальною для нього стала боротьба за збереження Михайлівського собору.

У 1930-х, коли Київ став столицею УСРР (УРСР), було прийнято рішення про знесення собору та будівництво на його місці урядової площі. Микола Макаренко єдиний з членів державної комісії не підписав акт про знесення культової для України історичної та культурної пам`ятки.

І хоча позиція Макаренка ніяк не вплинула на рішення щодо знищення собору, у 1934 році вченого арештував НКВД. Спершу його вислали до Казані, де він викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. У засланні мав великі проблеми зі здоров’ям (остеомієліт лівої гомілки) і лікувався у тюремній лікарні.

У 1936 році Макаренка арештували вдруге. За спогадами очевидців, вчений був людиною щирою і завжди говорив про радянську владу все, що думає. Тож вченого разом із ще трьома людьми звинувачують у “дискредитації політики керівництва та участі у фашистській контрреволюційній організації” та відправляють у виправно-трудові табори у Томськ.

Покази по справі дали 25 людей. Ось лише кілька прикладів “свідчень” на Миколу Макаренка від секретного співробітника НКВД, колишнього священика Дмитра Прокоповича (джерело: https://bit.ly/3pmc6mV).

“На Украине проведены массовые высылки научных работников, совершенно неповинных ни в чем. Изъяли всех, кто имеет соприкосновение с церковной историей и археологией. Власть науку по церковной истории и археологии не ценит, держит ее в загоне. У ученых Киева, говорил Макаренко, существует такая поговорка: Если думаешь – молчи, если скажешь – не пиши, если написал – не печатай, если напечатал – отказывайся и кайся, если не отказываешься – садись”.

“Говорил что установление советского строя на Украине совершенно незакономерно вследствие народного индивидуалистического характера украинцев”.

1937 постановою “трійки” 60-річного українського вченого засуджено до розстрілу. Вирок виконано у місті Новоросійськ (нині Краснодарський край, Росія).

Джерело Архів національної пам`яті