ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ 12 ТРАВНЯ У КИЄВІ ОСВЯТИЛИ ДЕСЯТИННУ ЦЕРКВУ

Десятинну церкву освятили 12 травня 996 року. Вона стала першим кам’яним християнським храмом у Київській Русі. Спорудження церкви Пресвятої Богородиці розпочалося на території Київського дитинця за рік після офіційного прийняття християнства князем Володимиром Великим. Володар пообіцяв виділяти на утримання церкви десяту частину своїх прибутків, звідки й пішла усталена назва. “Коли ж Володимир побачив, що церкву завершено, – писав Нестор Літописець, – він, увійшовши до неї, помолився Богу, говорячи: “Господи Боже! Поглянь із небес, і побач, і одвідай сад свій, і зроби, щоб те, що насадила десниця твоя, люди сії новії, серце яких ти навернув єси до істини, могли пізнати тебе, істинного бога. І поглянь ти на церкву осю, що її спорудив я, недостойний раб твій, на честь матері, яка породила тебе, і приснодіви Марії Богородиці. І якщо помолиться хто в церкві сій, то почуй ти молитву його і одпусти всі гріхи його благання ради Пречистої Богородиці”. Храм був хрестовокупольним у візантійській традиції. […]

Читати далі

Ніхто не забутий, ніщо не забуто…

Історія – це людська пам’ять, вона нічого не забуває: ні доброго, ні поганого, все в неї на обліку, все передається з покоління в покоління. “Ніхто не забутий, ніщо не забуто” – слова високої моральності і неминучої кари. Ці слова народилися тут, у нас, на нашій землі. А коріння їх глибоко під землею: у могилах тих, хто незабуті. Вмер не той, кого нема в живих, а той, хто забутий… Над нею схиляється небо, Шепочуть молитву вітри. Та, мабуть, любові лиш треба Землі, де стоять явори. Обабіч шляху степового. Читець: Вона вже забула давно: І голос малого й старого, Як світиться в хаті вікно. Як пісня лунає дівоча І дзенька в криниці відро… Читець: Лиш зорі, мов злякані очі, На спалене зорять село Не родять ні льон тут, ні жито, Лишилася пустка навік, Сльозами і кров’ю полита Страшний сорок перший той рік. Читець: І гірко тут кожній билинці В задусі важкій полину […]

Читати далі

Пам’ятаймо подвиг кожного!

8 і 9 травня вся Україна відзначає Дні пам’яті та примирення на рівні з європейськими країнами. У цей день українці доповнюють свій одяг червоним маком — символом пам’яті майже 8 мільйонів загиблих співвітчизників та 65 мільйонів убитих у Другій світовій війні по всьому світові. Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Пам’ятаємо – той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться. Схиляємо голови у молитві за душі всіх, хто загинув у тяжкі роки Другої світової війни та щиро молимо Всемилостивого Господа дарувати Україні мир та спокій на її квітучій землі! Пам’ятаймо подвиг кожного!

Читати далі

РОЛЬ ЖІНОЦТВА В ЦЕРКОВНО-ХРИСТИЯНСЬКОМУ ЖИТТІ (Неділя Мироносиць)

ПРОПОВІДІ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Сьогоднішня неділя, друга після Великодня, присвячена вславленню жінок мироносиць, які своєю любов’ю до Христа виявили велику і світлу ролю жіноцтва в житті християнської церкви. Бо перший і найбільш ясний мент світлого Христового воскресіння найближче зв’язаний з тими щирими жінками, що ходили за Христом, услугували Йому своїм майном і щирістю, прийшли за Ним і в Єрусалим, вистраждали, дивлячись на Ного всі муки-страждання й острах смерти. І от, як жінка — Пресвята Діва Марія, одержала від янгола благовістя про народження Христа, так жінки мироносиці перші одержали від янголів звістку про Його воскресіння. Хто ж це примусив їх йти за Ним на Його страждання і на Його смерть, хто примусив їх не відходити від Христа, навіть в мент самих тяжких Його хрестиих мук самовіддано, більш ніж апостоли, бути присутними коло Христа Спасителя аж до смерти Його й взяти участь і в Його похороні? Хто примусив цих […]

Читати далі

Зустріч із воскреслим Христом

Проповідь у неділю ап. Фоми 27 квітня 2014 року Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Ідучи до Єрусалима, Христові учні не могли собі навіть уявити, що саме чекає там їхнього Вчителя. Вони були самовидцями Його дивних вчинків та слів. Вони бачили, що ці слова та вчинки викликають непорозуміння та спалах злоби у фарисеїв. Але вони також були свідками Його величі: бачили, як Йому корилися демони, бачили Світло Преображення на Фаворі, нарешті бачили, як Він напередодні Входу воскресив із мертвих Лазаря… Шлях до земного Царства Ісуса парадоксальний, вважали апостоли. Але до останнього, до тієї самої миті, коли Він, ніби злочинець, помер ганебною смертю на Хресті, апостоли сподівалися, що весь цей морок ось-ось завершиться черговим владним учинком Господа. Вони сподівалися на повстання, а згодом на Боже чудо… Але ні першого, ні другого так і не сталося. Натомість їхній Учитель помер! Розгублена, переможена світом громада апостолів тепер боялася всіх і кожного. Раніше їм здавалося, що […]

Читати далі

З Днем Світлого Христового Воскресіння!

Христос воскрес! Можливості людини не безмежні, але вони значно більші, ніж ми це зазвичай собі уявляємо. У житті кожного з нас були випадки, коли ми занепадали тілом та духом, коли нам здавалося, що все втрачено, і раптом, після максимального напруження, в нас відкривалося, так би мовити, друге дихання. Втома й безсилля минали, натомість душу й тіло наповнювала дивна життєва енергія, існування якої в нас досі було непомітним… Ми набагато сильніші, ніж здається. І в момент кризи, коли вирішується наша доля, ми несподівано виявляємо таку рішучість, таку жагу до перемоги, що може здатися, ніби наші сили безмежні, і ми можемо подолати все. Життя, котре ми звикли вважати нормальним, — це ніби сон, в якому ми проводимо більший відтинок часу, що відведено нам на земний шлях небом. Момент кризи, момент, коли вся структура дійсності, до якої ми звикли, хитається, а нашому існуванню кидається виклик — один із найкращих моментів у нашому житті. […]

Читати далі