Пам’ять святої діви і мучениці Анісії із Салонік та інших

Пам’ять святої діви і мучениці АНІСІЇ із САЛОНІК Свята Анісія була дочкою багатих та шляхетних християн міста Салоніки. Дівчинку виховували у дусі віри і благочестя, що надихнуло її любов’ю до чеснот і мудрості. Відтоді, як у юному віці Анісія залишилася сиротою, вона остаточно відмовилася від задоволень світу цього, а душа її стала палати любов’ю до вогню, який приніс на землю Христос (Лк. 12:49). Позбувшись від усього, що пов’язувало її із земним, вона прагла лише до зустрічі з Небесним Нареченим. За прикладом купця, який продає усе своє майно, щоб придбати одну дорогоцінну перлину (Мф. 13:46), тобто Царство Небесне, Анісія відпустила рабів, видавши кожному значну суму грошей, роздала поля, худобу та увесь свій спадок. Вона розпродала всі свої прикраси й дороге вбрання, перевдягнулася у просту грубу одіж, і ходила містом, відвідуючи хворих, втішаючи удовиць та сиріт, годуючи та одягаючи жебраків. Але особливу увагу вона приділяла жертвам переслідувань. Зневаживши небезпеку, вона відвідувала у […]

Читати далі

Пам’ять ДВАДЦЯТИ ТИСЯЧ МУЧЕНИКІВ, спалених у храмі в НІКОМІДІЇ

Пам’ять ДВАДЦЯТИ ТИСЯЧ МУЧЕНИКІВ, спалених у храмі в НІКОМІДІІ Коли імператор Максиміан Галерій 304 р. повернувся із переможної війни з ефіопами, він вирішив звершити по всій країні жертвоприношення на подяку богам. Прибувши у Нікомідію зі своїми трофеями, він наказав зібрати усіх мешканців цієї місцевості, аби вони принесли жертви богам імперії, загрожуючи смертю за відмову підкоритися. Щонайперше він стратив кількох християн, які видалися йому найбільш небезпечними, бо мали придворні чини або ж обіймали посади у місцевій адміністрації. Після того тиран послав найбільш жорстоких зі своїх слуг в усі квартали міста, аби розшукати та піддати страшній смерті кожного християнина, де б він не переховувався. Щодня зростала кількість жертв, які безстрашно свідчили про Христа і входили у небесні обителі святих. Коли наближався день Різдва, язичники підступно донесли імператорові, що єпископ Нікомідії Анфім, натхненник спротиву, зібрав усіх християн у головній церкві міста. Скориставшись цією нагодою, Максиміан оточив будівлю своїми загонами, аби ніхто не зміг […]

Читати далі

Пам’ять святого первомученика і архідиякона СТЕФАНА

Пам’ять святого первомученика і архідиякона СТЕФАНА Після П’ятидесятниці та Зішестя Святого Духа на апостолів незліченна кількість людей наверну­лися до християнської віри, уловлені палкими словами апостолів та їхніми чудесами. Ставши у свя­тому хрещенні членами Тіла Христового, віруючі за­лишали усі свої статки, аби покласти виручені гроші до ніг апостолів. Позбувшись таким чином всілякої залежності від світу цього та його пут, вони жили спільним життям, маючи серце одне й одну душу. Хри­стияни продовжували ретельно виконувати усі релігійні приписи в Ієрусалимському Храмі та потім вони збиралися окремо, аби слухати настанови апостолів» славословити Господа Ісуса Христа та з радістю причащатися трапези вічного життя — святої Євхаристії» печаті їх спільності з Богом та взаємної любові (Діяв. 2:42-47; 4:32-34). Кількість учнів постійно зростала, тож дванадцять апостолів вирішили призначити сімох братів, шано­ваних усіма за мудрість та сповнених Святого Духа для допомоги апостолам у піклуванні про повсякден­ні потреби громади. Йшлося передусім про служін­ня братам під час спільної трапези та […]

Читати далі

Собор Владичиці нашої Пресвятої Богородиці

У сьогоднішній день з подякою у серці молімося до Небесної Матері перед Її Образом: «Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах, і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших». Після того, як вчора ми разом із ангелами, волхва­ми й пастухами поклонилися Богові, Який задля нашого спасіння воплотився і прийшов у цей світ Немовлям, належить вшанувати і Його Матір, Пречисту Діву Марію. Зображаючи її у різдвяному вертепі поруч із Дитям, Церква вшановує Її водночас як знаряддя, обране Богом і підготоване всіма поко­ліннями для звершення великої таїни Його Воплочення, і як нову Єву, першу і найвидатнішу Представницю оновленого людського роду. Як людський розум може збагнути нечуване таїн­ство, яким Бог благоволив опинитися поміж людей? Єдинородний Син Божий, вічно народжуваний От­цем без розлучення чи Відділення від Його єства, за­чався у лоні Діви, не від хотіння чоловічого (Ін. 1:13), дією Святого Духа, і добровільно підкорився законам народження […]

Читати далі

Пам’ять преподобного НИКОДИМА ТИСМАНСЬКОГО

Св. Никодим є засновником ісихазму в румунській землі. Він народився близько 1320 року в м. Прилепі, що в Македонії. Його батько був греком з Касторії, а мати походила зі шляхетної сербської родини, пов’язаної із сербським князем Лазарем (1371-1389) та з волоською родиною Басарабів. Здобувши ґрунтовну освіту в церковних науках та слов’янській мові, Нико­дим направився на Святу Гору Афон та вступив до од­ного з монастирів, де подвизалися сербські монахи. Після трьох років послуху він прийняв чернечий постриг з іменем Никодим і згодом був висвячений на диякона і на священика. З плином якогось часу він віддалився в усамітнення, аби примножити подвиги й плекати в безмовності внутрішню молитву. Подвиж­ник доблесно відбивав атаки бісів і здобув таким чи­ном благодать безпристрасності й дар прозорливості. До нього почали звідусіль приходити монахи, шукаю­чи у нього духовних порад. Згодом Никодима обрали ігуменом монастиря і коло нього зібралося багато мо­нахів, не лише сербів, а й греків, румунів та болгар, […]

Читати далі

Пам’ять преподобного отця нашого ЄВАРЕСТА, константинопольського монаха

Святий Єварест, у миру Сергій, народився у Галатії у день Пасхи 819 р. Коли йому сповнилося 23 роки, батько взяв його до Константинополя і там доручив далекому родичу Феоктистові Врієннію, який мав високу посаду при дворі, сподіваючись таким чином забезпечити синові кар’єру державного службовця. Невдовзі Феоктист оцінив здібності юнака і взяв його із собою у посольство до болгар, куди його від­рядила імператриця Феодора [24 лют.]. Під час подорожі, коли вони зупинилися у містеч­ку Проваті у Фракії, Єварестові потрапило до рук «Слово про Страшний Суд» преп. Єфрема Сиріна. Неусувна перспектива звіту за свої справи, що його кожен матиме представити Богові, розбудила в ньо­му давнє бажання чернечого життя, знайоме йому ще з першої юності. Таємно залишивши супутників, він вирушив до святого подвижника скіфського по­ходження Іоана, який мешкав з одним учнем непо­далік, на горі Скопел. Через шість місяців, 843 року, духовний отець відправив Євареста у Константино­поль, спорядивши рекомендаційним листом до ігумена уславленого Студійського […]

Читати далі