«Справу про виселення Кримської єпархії ПЦУ з храму в Сімферополі Європейський суд (ЄСПЛ) комунікував владі РФ (app. No. 33931/19). Із сотень кримських справ сьогодні набереться навряд чи більше десятка, до розгляду яких Суд приступив. Це п’ята за рахунком скарга з шести, які були подані, починаючи з 2017 року і стосуються порушення прав Православної церкви України в Криму. Ця скарга порушує найбільш гострі питання, які загрожують повним знищенням громади», – повідомив на своїй сторінці у Фейсбук адвокат Сергій Заяць, який представляє інтереси Кримської єпархії ПЦУ.

Він також зазначив, що влада РФ повинна направити свої заперечення до Суду до 5 січня 2021 року. Після цього можливість прокоментувати справу буде надана Управлінню єпархії як заявнику. Уряду України Суд також запропонував вступити в цю справу.

«Сьогодні офіційно надійшло дуже важливе повідомлення з Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Починаючи з 2016 року Управління Кримської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) інформувало ЄСПЛ про всі правопорушення, які були в Криму по відношення до віруючих Української Церкви і порушення права на релігійну свободу та віросповідання. Це і захоплення церкви в селі Перевальне і Севастополі у 2014 році. Захоплення першого поверху Управління єпархії у 2017 році. І судові позови «Міністерства майнових і земельних відносин Криму» проти Кафедрального собору святих князів Володимира і Ольги в м. Сімферополі. Це і незаконна передача адміністрацією м. Сімферополя земельної ділянки, що була оформлена Управлінням Кримської єпархії під Кафедральний собор, громаді Римо-Католицької Церкви в м. Сімферополі. І багато інших порушень, які ускладнюють або унеможливлюють діяльність Української Православної Церкви (ПЦУ) в Криму», – прокоментував повідомлення ЄСПЛ митрополит Сімферопольський і Кримський Климент.

У своєму коментарі владика Климент також звертається до української влади: «ЄСПЛ пропонує Україні увійти до справи третьою стороною. Тому я офіційно звертаюсь до Уряду України. Віряни Української Православної Церкви (ПЦУ) шість років, без будь-якої підтримки зі сторони влади України ведуть боротьбу за те, щоб зберегти Українську Церкву в Криму. Це перша справа ЄСПЛ, яка підіймає низку питань пов’язаних з порушенням права на релігійну свободу. І тому, відповідно запиту ЄСПЛ до Уряду України щодо можливості увійти в цю справу третьою стороною і представляти інтереси Кримської єпархії УПЦ (ПЦУ), прошу Уряд України підготувати всі необхідні документи для того, щоб представляти в ЄСПЛ інтереси вірян Кримської єпархії УПЦ (ПЦУ). Відмову ми будемо розцінювати як зраду».

Нагадаємо, планомірне знищення Української Церкви в Криму почалося відразу після окупації півострова Російською Федерацією. Церква та митрополит Климент публічно засудили російську агресію в Криму, брали участь у захисті українських військових частин під час окупації та стали єдиним осередком українства, який зберігся після 2014 року. За майже 6 років окупації Криму відбувалися залякування священників та розмови з ними щодо «співпраці» на російські спецслужби, численні суди та юридичний тиск, фізичні перешкоджання та захоплення храмів з викраданням церковного майна. Правозахисники та релігієзнавці переконані, що Кремль порушує в окупованому Криму основоположні релігійні права людини та чинні міжнародні документи, що їх захищають.

Управління Кримської єпархії у 2014 році принципово відмовилось від перереєстрації в Криму за російським законодавством, – країни, що окупувала кримський півострів. Фактично, ця відмова стала приводом для переслідування священнослужителів і віруючих та захоплення майна релігійних громад, що діяли і діють на тимчасово окупованій території згідно з чинним законодавством України.

Наслідком тиску на релігійну громаду протягом років тимчасової окупації території Криму стало різке зменшення парафій  та священників Української Церкви. До окупації на Кримському півострові налічувалось 49 релігійних громад (парафії, місії, братства, монастир), наразі залишилось – 7. А з 23 священнослужителів на півострові продовжують свою роботу лише 4.

Джерело