Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) прокоментував заяву почесного патріарха Філарета про Томос, яким “порушується чистота православ’я”.

За словами владики Олександра, заява не належить по стилістичному і логічному факту перу самого Філарета і свідомості, якою, принаймні до останнього часу, він керувався. Не був він, і це достеменно відомо, ініціатором і широковідомого «покаянного» Звернення до Архієрейського собору РПЦ, яке спонукали написати колеги із Америки (Лубянка заходила здалеку), обіцяючи позитивний результат за їхнього посередництва. Чим то закінчилось – всі ми бачили в недавньому минулому і є тому свідками. Однак «рукописи не горять» і той покаянний лист нікуди не подівся, а осів у справах патріархійної канцеляріі, після схвальних відгуків членів того Собору, який знівелював досягнення УПЦ за роки управління митрополита Володимира. В потрібний момент він може бути актуалізований «московських папою», або «хазяїном», як між собою іменують патріарха Кирила архіреї РПЦ і запущений в хід. Була б лиш на те його і кремлівського керівництва воля. Зникнуть, «як небувші», і анафеми, і заборони і прокляття. Москва – «третій рим» і там звершуються великі «чудеса» і донині.

Вважаю появу Звернення черговим кроком якоїсь, поки що не до кінця зрозумілої багатоходівки. Філарет сьогодні незадоволений статусом «почесного» і в цьому для нього криється все «порушення чистоти православ’я». Саме на цих амбіціях «старця-героя» і грають ті, хто розкачує нині корабель ПЦУ, піднімаючи крилами херувимів патріаршого куколя хвилі житейського моря. Філарету готують документи, переконують в їх правильності і доцільності, і врешті він вірить що сам є їх автором і стає оракулом. Для маніпуляторів така якість бувшого київського митрополита дуже вигідна для формування як його свідомості так і впливу на зовнішньо і внутрішньо політичні процеси пов’язані з церковним питанням протистояння Москва-Константинополь, через Київ.

Якби те, що заявлено, було переконанням та особистою думкою Філарета, то Заява подібного змісту мала би місце бути озвученою два роки тому, коли «Константинопольський Патріарх надав Томос».

Виникає закономірне запитання: невже Філарету потрібно було цілих два роки, щоб прийти до тих висновків, які лиш тепер, на хвилі політичної і церковної нестабільності він озвучує? Ми спостерігаємо, цілеспрямований, дозований вкид його устами інформації, яку вже і так раніше всі в різних антитомосних і антифанарських комбінаціях чули. Все це відбувається напередодні 30-річчя Грамоти патріарха Алєксія ІІ, яка була надана Філарету про “самостійність і незалежність» УПЦ у 1990 р. Ситуація нагадує дитину, яка бавиться вибиваючи  іскру, двома оголеними дротами, які дали їй чорногуморгі дорослі.

«В попередніх коментарях, я зауважував, що можливо готується якесь переформатування відносин і ця заява Філарета є одним із кроків подібного переформатування взагалі міжцерковних стосунків», – говорить митрополит Олександр.

«Серед оточення Філарета немає “богословів-каноністів”, які з таким геббельсівським підходом могли «склеїти» подібну заяву. Вважаю вона була написана якимсь «циніком-балашовим», – каже владика ПЦУ.

Митрополит Олександр пояснив чому вважає, заяву Філарета пропагандистським документом.

«В ній спостерігається одразу декілька моментів, які є пропагандистськими і завідома неправдивими. Візьмемо один із них. У заяві йдеться, що «Багато православних християн запитують, чому більшість помісних церков не визнали та ніколи не визнають Православну Церкву України, як автокефальну?». Виникає закономірне питання, хто конкретно такі ці «багато православних християн»? І що саме найбільше дивує: звідки їм відома стверджувальна аксіома, що інші помісні церкви «ніколи не визнають Православну Церкву України, як автокефальну?».

Владика Олександр звернув увагу, що в зверненні Філарета немає чітких конкретних аргументованих фактами формулювань, а є розмиті висловлювання на кшталт: «одна баба сказала».

Зауважу: жодна із Помісних православних церков не заявила категорично і безапеляційно, що не визнає автокефалію ПЦУ, окрім Російської. Та і та, в принципі  може так заявляти лиш до пори, допоки не з’явиться хтось новий, хто зможе говорити по іншому. Ми маємо заяви тільки про визнання і жодних заяв про неможливість визнавання в часі.

«Коли дитина маленька, не вміє говорити або мовчить бо не знає що сказати, то це не значить що вона є німою назавжди, – пояснює митрополит. – Твердження про те, що в нас вишня зелена і вона ніколи не почервоніє є хибним. Так вона не почервоніє, якщо її зірвуть до зрілості,  але коли прийде час ягода зріє: і одна почервоніє раніше,  інша почервоніє пізніше… Головне не приходити сусіду в чужий город і не фарбувати червоні вишні зеленою фарбою».

«В зверненні є декілька таких моментів, які покликані формувати свідомість віруючих без аргументації а лиш тому що їх – ці твердження озвучує патріарх! Знову йде порівняння з католиками («поява своєрідного папства»)? Але ще, не дивлячись на поважний вік патріарха, живі ті хто пам’ятає слова про те, що націоналістів і уніатів у кінці 80-х треба було давити танками… Сьогодні він робить «догматичні» заяви про появу папства. Мені здається, що запізно говорити такі речі, оскільки їх повинно було, якщо ти богослов і догматист, говорити спочатку, якщо вони, на твою думку, дійсно мали місце.  Знову ж таки – «вислови-цвяхи» для свідомості і жодної богословської аргументації.

Православного папізму, в Томосі і в поведінці Вселенської патріархії не спостерігається і спостерігатись не може. Такі Томоси і Автокефалії були Константинополем даровані всім так званим новим автокефаліям: Еладській, Польській, Чеських земель і Словаччини церквам… То що ж,  у цих Церков і їхніх богословів хіба менше розуму і освіченості, щоб не побачити в діях Константинополя «православне папство»?

Заява вводить в оману й навіть тим що визнання з боку Елладської і Олександрійської церкви не було в перші місяці, як сказано в ній, а насправді це було через 9 і 10 місяців відповідно.

Владика Олександр підкреслив, що московська церква чекала навизнання своєї автокефалії 141 рік.І це також не заважає називати її помісною церквою.

«Тобто це спекуляція на свідомості віруючих оцими термінологічними моментами і порція чергової неправди. Не треба забувати, що про готовність визнати ПЦУ уже заявляв владика Хризостом (предстоятель Кіпрської церкви), який 30 листопада 2019 року уже співслужив із Вселенським патріархом за богослужінням, коли поминалося ім’я предстоятеля української церкви. 20 листопада 2019, напередодні дня пам’яті святого Архістратига Михаїла у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі під час літургії Епіфанію співслужив єпископ Шумперкський Ісая (Православна церква Чеських земель і Словакії). У нас немає претензій зі сторони Румунської церкви, але жодних претензій про те що вона ніколи не визнає не було.  Заяв від Єрусалимської церкви, про те що вона ніколи не визнає ПЦУ, також ніколи не було. Так що, як то кажуть тиха вода камінь точить, так само і ця поступова брехня пробиває мізки віруючих, вводячи їх в оману».

Озвученим документом Філарет чинить один із кроків до певної дестабілізації самої православної церкви, оскільки віруючі московського патріархату бачать, що йде поступове визнання, є співслужіння, немає тих страшилок про які говорили в РПЦ і назріває бажання віруючих до об’єднання, але в ієрархії й у священноначалля Москви, такого бажання – втратити владу і контроль – немає. Щоб не допустити розв’язання питання розколотого українського православя – тобто об’єднання в єдину православну церкву, якраз і продукується чергова порція брехні».

Варто зазначити, що у 2018 році єпископ Макаріос Христопольський, помічник Патріарха Варфоломія розповів, що Філарет подав Святійшому Патріарху Варфоломію шість апеляцій «екліту».

На питання про контакти Філарета із “посланцями” від РПЦвУ митрополит Олександр відповів: «Є інформація, що він переймається, тією московською анафемою і тими рішеннями які були на нього накладені, якщо звісно, він не знав що вони будуть на нього накладені й він виконує якусь спеціальну програму, яка була закладена і виконується ще починаючи із 90 років. Тобто, можливо, це якась гра у якій він являється одним з учасників і все те, що озвучувалось віруючому народу є не більше ніж пустий звук, а насправді немає ніякого духовного значення. Другий момент, із достовірних мені джерел відомо що намісник Києво-печерської лаври  (Павло (Лебідь)) був у митрополита Філарета і була розмова з ним. Чим ця розмова завершилась і повний її зміст мені не відомий, але швидше за все йшла мова про приєднання Філарета із РПЦвУ та кафедральним Володимирським собором, який був залишений йому із Пушкінською 36. Це робиться московським патріархатом, для того, щоб сказати, от і Філарет покаявся, дивіться і беріть приклад. Загалом, я бачу, що тенденція йде до переформатування відносин. Все йде по написаному алгоритму, який можна прораховувати.

Владика Олександр (Драбинко) розповів, що має інформацію, про людей Новинського, які, ймовірно, юридично підтримують Філарета у тих його деструктивних діях, котрі він веде на сьогодні протягом двох років стосовно ПЦУ. «Якихось заперечень цієї інформації, або її достеменних доказів у мене немає, але голку можна знайти й копиці сіна…», – зазначає владика Олександр.

«Філарет на сьогодніявляється союзником Московського патріархату в Україні у боротьбі з Православною Церквою України і проти Константинополя. Тобто у тому, що заяву Філарета так швидко підхопили проросійські ресурси, просліджується абсолютно чітка логіка – хто замовник і звідки «ростуть ноги». Можна зрозуміти хто автор і для чого ця заява була зроблена».

«Це чисто пропагандистський крок. Надто швидко розвиваються події. Тільки позавчора була зустріч Зеленського із патріархом Варфоломієм. Сьогодні заява Філарета. А що буде завтра і післязавтра важко передбачити», – говорить владика.

У кінці 2017 року Філарет написав лист до патріарха РПЦ, в якому просив пробачити його і простив всіх і відновити Євхаристійне єднання «заради досягнення Богом заповіданого миру між єдиновірними православними християнами та примирення між народами». Також в листі було прохання ставитись до анафеми накладеної на нього РПЦ як до такої, якої немає і не було. У Російській православній церкві відреагували на цей лист, створивши комісію «для ведення подальших переговорів з тими, хто відокремився від церковного спілкування». Головою комісії назначили Іларіона (Алфеєва). Також до комісії входили: митрополит Антоній (Паканич), протоієрей Миколай Балашов (РПЦ), протоієрей Миколай Данилевич (РПЦвУ) та інші.

«Всім відомо, хто є творцем цієї гри. Це Балашов і представники Москви. Ми знаємо про делегації які їздили до Москви і фактично можемо розглядати цю заяву, як черговий виток, сценарію, режисером якого являється московські священники в пагонах», – підсумував митрополит Олександр.

Прес-служба Тернопільської єпархії ПЦУ