Навіть перед смертю святий Антипа залишився вірним, і його молитви лунають крізь століття до кожного з нас.

Життя і страта святого, що не зрадив Христа, навіть у пекельному полум’ї

У часи, коли римська імперія поклонялася ідолам, а вірність Христові каралася смертю, з’являлися світочі, які своїм життям запалювали надію для майбутніх поколінь. Таким світочем став священномученик Антипа, єпископ Пергамський — великий муж віри, котрий не злякався переслідувань, не відступив перед смертю, а своїм подвигом запалив серця тисяч.

Пергам у першому столітті був не лише заможним містом, а й осередком язичницьких культів. Тут поклонялися Артеміді, Зевсу, імператору, змії — символу медицини, але й водночас — демонічного обману. Саме сюди був поставлений єпископом учень апостола Івана Богослова — Антипа, аби стати захисником істинної віри у «троні сатани», як про Пергам сказано в Одкровенні.

Антипа не боявся проповідувати Христа відкрито. Його слово було вогняним, а серце — сповнене любові. Його проповідь обертала язичників у християн, а демонів — виганяла із міст. Це викликало ненависть жерців, які бачили, як їхня влада слабне.

Жорстока смерть не змусила Антипу замовкнути. Його кинули у мідного розпеченого вола — один із найстрашніших знарядь тортур. Але й там він молився — не за себе, а за своїх гонителів. Після мученицької кончини від його мощів почало текти миро — видимий знак благодаті, що продовжує зцілювати вірних.

Священномученик Антипа і сьогодні залишається близьким кожному, хто терпить за віру, бореться з внутрішніми сумнівами чи хворобами. До нього звертаються при зубному болю, але ще більше — при болю душевному, коли темрява сумнівів огортає серце.

Його постать — це не лише спомин із минулого. Це живий заклик сьогодення: не мовчи про Христа, не соромся своєї віри, не зраджуй істину навіть тоді, коли світ навколо сміється. Бо з тобою — той самий Христос, за Якого віддав життя Антипа Пергамський.

Молитва до Священномученика Антипи, єпископа Пергамського

О, величний архієрею Божий, священномученику Антипе, ти, хто віддавав своє життя за віру в Христа, ти, чия молитва, як аромат ладану з кадила розпеченого, підноситься до Небесних висот, бачиш нас, грішних, які звертаємося до тебе в молитві.

Просимо тебе, святий, молися перед Престолом Всевишнього, щоб Він у Своїй милості звільнив нас від гріхів наших, і дарував нам легкість в серцях та зцілення від усіх страждань.

Просимо миру твердого для країни своєї та збереження воїнів-захисників на полі бою за свободу та волю народу нашого. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія