Інтерв’ю з владикою Никодимом Кулигіним, який продовжує служіння на Херсонщині, незважаючи на виклики війни.

Як віра та покликання допомагають долати виклики війни: досвід владики Никодима

11 листопада 2022 року стало символічною датою для Херсона – днем звільнення міста від російської окупації. Водночас це був також період глибоких випробувань, зокрема для керуючого Херсонською єпархією Православної Церкви України єпископа Никодима (Кулигіна). Цього року 4 грудня владика відзначає п’яту річницю свого архієрейського служіння. Софійське братство вітає владику з ювілеєм і дякує за відверте інтерв’ю, де він поділився роздумами про віру, служіння і життя під окупацією.

«Служу в сані Богу й Церкві за покликанням. За ці понад тридцять років я зрозумів, що Господь, покликавши до служіння, дає сили для нього», – говорить єпископ Никодим, який понад 500 днів провів у російській окупації на Херсонщині.

За словами владики, його внутрішню рівновагу підтримують переконання, що Церква має бути з народом не лише в добрі часи, але й у випробуваннях. Він наголошує: «Знання, що роблю щось важливе для людей перед Богом, полегшувало тягар думок про власну небезпеку».

Під час окупації владика залишався разом із парафіянами, проводив богослужіння і підтримував кліриків. Його присутність у рідних Олешках була важливою для багатьох вірян.

Окупація стала для єпископа суворим випробуванням. Багатогодинні допити, складні умови життя та загроза затримання не зламали його рішучості залишатися поруч із паствою.

«Залишати парафіян було боляче, але я усвідомлював, що моя місія – повернутися до Херсона, де моя кафедра. Тут не тільки зона бойових дій, а й моя єпархія, моя відповідальність перед людьми та Богом», – ділиться владика Никодим.

Після звільнення Херсона владика повернувся до міста, щоб продовжувати служіння у складних прифронтових умовах.

Для єпископа Никодима відкритість Церкви полягає у щирості, доступності й турботі про людей. Він наголошує, що на Херсонщині Церква намагається стати духовною опорою для вірян, які пережили жахи окупації, і тих, хто щодня стикається з обстрілами.

«Ми працюємо з тими, кого Господь посилає. Головне – бути щирим і справжнім у спілкуванні, підтримувати людей у складний час, бути поруч із ними», – каже владика.

4 грудня єпископ Никодим відзначатиме п’яту річницю свого служіння в єпископському сані. Його шлях – це приклад відданості і мужності. Софійське братство вітає владику з ювілеєм, висловлюючи подяку за невтомну працю, духовну підтримку і вірність покликанню.

Херсонська єпархія під керівництвом єпископа Никодима стає прикладом відкритої Церкви, яка готова служити людям у найскладніших умовах, даруючи їм віру, надію та любов.

Владика Никодим переконаний: «Ніхто не може закрити Церкву для людини, крім самої людини. Ключ, на який закрито, знаходиться з нашого боку дверей. Коли забуваємо, що наріжним каменем Церкви є Христос, теж починаємо затуляти собою вхід до Церкви для тих, хто б міг увійти: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: і самі не входите, і тим, які йдуть, не дозволяєте ввійти» (Мф.23:13)».

«Церковне життя включає в себе життя кожного з нас в Церкві. Будувати відкриту Церкву слід починати з себе. Для цього необхідні власний досвід церковного життя, покаяння, як переміна пріоритетів з земного на небесне, розуміння людської немочі власної і чужої з надією на Божу допомогу. Щоб не збудувати пародію, яка відображатиме на собі всі наші внутрішні вади і викривлені смаки», – вважає єпископ Никодим.

«Відкидання церковних традицій на власний розсуд не зробить із закритої Церкви відкриту. Ревізія має бути розумною. Традиції виникають, змінюються, зникають впродовж життя Церкви в часі і просторі. Я б порівняв традиції зі стінами і простінками в будівлі, які структурують простір для життя. Їх можна розумно перебудовувати під потреби часу, а можна бездумно сунути, валяти. Так колись будівля завалиться, або стане аварійною. І не буде що відкривати», – підсумовує тему «відкритої церкви» владика Никодим.

ДЖЕРЕЛО