Акафіст Воскресінню Христовому у Києві: спільна молитва єдності
19 квітня 2026 року у столиці України відбувся урочистий акафіст Воскресінню Христовому за участю Предстоятеля ПЦУ та духовенства.
Митрополит Епіфаній очолив богослужіння у Володимирському соборі

19 квітня 2026 року у серці української столиці, у стінах Володимирського патріаршого кафедрального собору, відбулася подія, що зібрала духовенство і вірян у спільній пасхальній радості та молитві. Митрополит Епіфаній звершив акафіст Воскресінню Христовому — богослужіння, сповнене подяки, слави і духовного піднесення.


Разом із Предстоятелем Православної Церкви України молилися настоятель собору — Борис Табачек, клірики кафедрального храму та запрошене духовенство. Атмосфера богослужіння була пронизана особливим відчуттям єдності — тієї духовної спільності, яка особливо гостро переживається у пасхальний період.


Акафіст Воскресінню Христовому традиційно звершується як урочисте славослів’я перемоги життя над смертю, світла над темрявою. У ньому Церква не лише згадує подію Воскресіння, а й переживає її як живу реальність, що торкається кожного віруючого. Саме тому, як зазначають богослови, такі богослужіння мають не лише літургійне, але й глибоке духовно-оновлююче значення.
Цьогорічне звершення акафісту у Володимирському соборі стало особливим свідченням незламності віри українського народу. У час випробувань молитва набуває ще більшої сили — як джерело надії, внутрішнього миру і духовної підтримки. Спільна молитва духовенства і мирян засвідчує: Церква продовжує виконувати свою місію — бути місцем зустрічі людини з Богом і простором єдності.
Присутні на богослужінні відзначали, що кожне слово акафісту звучало особливо глибоко і проникливо. Пасхальна радість, виражена у співі і молитві, поєднувалася з тихою внутрішньою зосередженістю, яка відкриває людину для дії Божої благодаті.
Подібні богослужіння не лише зберігають тисячолітню традицію, але й формують живий духовний досвід сучасних вірян. У цьому контексті служіння Предстоятеля ПЦУ у кафедральному соборі Києва стає знаком духовної неперервності, вірності Євангелію та відкритості до потреб сучасного суспільства.

