Митрополит Епіфаній розглядає дві чаші, які відображаються у Великий четвер: євхаристійну чашу, символ єднання з Богом та спільнотою, та чашу страждань, що відтворює гірку молитву Ісуса Христа. Він підкреслює значення Євхаристії як основи єдності Церкви та необхідність духовного зміцнення для протистояння ворогам.

Розкриття та об’єднання через Євхаристію та гірку молитву

Про дві чаші Спасителя ми згадуємо у Великий четвер. Дві чаші, два вічні символи. Одна чаша, яку подав Спаситель Своїм учням на Тайній вечері. Друга – прийнята Ним у Гетсиманському саду. Одна чаша єднання, інша – страждань. Одна приносить спасіння, інша провіщає смерть. Одну чашу Син Божий дав усім нам, іншу – залишив для Себе і випив її сповна…

У першому випадку йдеться про євхаристійну чашу, бо саме під час Тайної вечері Господь установив головне Таїнство Церкви – Євхаристію, або Причастя. «Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26: 26 – 28). Причастя – саме слово говорить нам про те, що в цьому Таїнстві ми стаємо «частинками» єдиного, долучаємось до більшого. Це «чаша» нашого єднання у Христі.

Друга чаша символічно постає перед нами під час гіркої молитви Ісуса Христа в саду Гетсиманському, напередодні зради Спасителя Іудою. Він сумував і тужив, «упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26: 39). І вдруге, і втретє молився, кажучи: «Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя» (Мф. 26: 42). Це гірка чаша зради, випробувань, страждань, болі. І Син Божий за волею Отця заради всіх нас випив її до дна.

Донині євхаристійна чаша єднає християн світу, саме в цьому Таїнстві відбувається благодатне єднання людини з Богом в усьому її єстві – єднання духовне і єднання фізичне. Без Євхаристії не може бути Церкви. Невипадково апостол говорить, що Церква – це тіло Христове. Це не просто організація, це боголюдський організм. І щоби зберігати живу єдність з ним, ми і беремо участь у Тайній вечері, яка містичним чином перевищує все тимчасове, людське, зрозуміле. Причащаючись Тіла і Крові Христових, ми не повторюємо Тайної вечері, ми її продовжуємо.

Тоді, під час Тайної вечері, апостоли поруч з Ісусом Христом не були єдиними, вони сперечалися: за місце поруч Спасителя, за те, хто з них має вважатися за більшого, за те, хто з них Його зрадить… Але Господь всіх покликав до чаші причастя. Євхаристія – це справжні ліки від розділення, і вони нам всім зараз дуже потрібні. Аби єднатися навколо правди, і разом, зміцнені духовно і тілесно, протистояти ворогу невидимому – темному духу злоби, та ворогу видимому – чужинцям, які прийшли з бажанням знищити нас.