Перед настанням нового року і за кілька днів до своєї інтронізації архієпископ Кіпру Георгій встановлює в «К» рамки, в яких рухатиметься його священство, на верхівці Церкви. В інтерв’ю “К” Блаженніший ставить Автокефальну Церкву Кіпру на бік Вселенського Патріархату, правду кажучи, як він зазвичай каже. У кіпрському випадку архієпископ Георгій змістовно підкреслює, що Церква не обмежуватиметься лише висловленням своєї точки зору, а прагнутиме, щоб її голос був почутий. У фінансах він обіцяє більше прозорості, але без вагань погоджується, що Церква має бути більш обережною, з ким співпрацює.

– Ваше Блаженство, чи відчуваєте Ви той тягар, який покликаний нести кожен Архиєпископ?

– Я це абсолютно відчуваю. Перш за все, це двотисячолітній храм, Апостольська церква. А якщо посилити слух, то почуєш кроки апостолів. Безмісійна наша Церква створює для нас тягар відповідальності, величезний. Довгий ряд моїх великих попередників, починаючи з повішеного турками Кипріана? Від Софроніо, який провів рік в Англії, відстоюючи права кіпрського народу? Кирила, Леонтія, якого все життя переслідував англійський колоніалізм, але він зберіг Церкву вільною? Макарій, Макарій ІІІ, який присвятив своє життя за наше національне питання? Від усього цього в мене підгинаються ноги, і я відчуваю потребу щиро благати Бога, щоб допоміг мені не здаватися нижчою перед цими людьми.

– Коли Ви входили до Церкви, чи приходило у Вас на думку, хоч би мимохіть, що колись Ви зійдете на Архієпископський Престол?

– Звичайно, ні. Ви приєднуєтеся до церкви, тому що хочете служити священству. Я також був сином священнослужителя. Мій батько був священиком, я бачив щоденні ритуали, які мене захоплювали, завдяки їм я приєднався до церкви і поволі Бог допоміг мені дійти до цього.

– Коли відбудеться ваша інтронізація?

– 8 січня о 4 годині дня, щоб священики, якщо вони працюють зранку, теж могли приїхати, особливо з Пафосу, з яким мене пов’язує 27 років. Я був єпископом Арсінуа майже 11 років і митрополитом Пафосу 16 років.

– Чи приїде на вашу інтронізацію Вселенський патріарх?

– Він не прийде. Я розмовляв, він повів мене привітати і запросив на неділю Православ’я з мирним візитом. Я сказав йому, дасть Бог.

– Чи визначили Ви в собі ті питання, на які будете звертати особливу увагу як Архиєпископ?

– Перш за все, там, де це можливо, буде продовжено та розширено благодійну та соціальну роботу Церкви. Я ще не знаю, зараз мені повідомлять, які можливості є у Архиєпархії. Ми чуємо, але не знаємо, які великі можливості має Архієпархія. Як тільки я їх зрозумію, побачу, як будуть реалізовуватись ті програми, які я анонсував. Ми також плануємо зробити кілька гуртожитків у Нікосії, де є велика проблема для наших студентів, щоб підтримати багатодітних, щоб впоратися з низькою народжуваністю в нашій країні. Ми також розглянемо нові дилеми, створені прогресом науки і техніки, і дамо відповіді, засновані на Біблії. Ми також будемо контролювати наше національне питання, в якому ми повинні робити правильні пропозиції та втручання уряду та народу.

– Вважається, що ви маєте серйозне слово в національному питанні. Як ви вважаєте, Церква має висловлювати просту точку зору чи до її слова слід прислухатися?

– Але коли вона робить свою пропозицію, до неї слід прислухатися. Застереження зроблено уряду, який відповідально ставиться до справи, а також людям, які обирають уряд. І ми не просимо нерозумних речей. Ми вимагаємо, щоб права людини, якими користуються всі європейці та вільні люди, були гарантовані. Ми є членом ЄС, і якщо всі інші європейці мають право на вільне пересування в усіх європейських країнах, ми повинні мати право на вільне пересування в нашій країні? Коли вони мають право селитися, де хочуть, ми не можемо піти до наших домівок? Коли вони мають право придбати власність, яку ми не можемо? Тому ми просимо, щоб права кіпрського народу, T/k та E/k, були гарантовані.

– У передвиборчий період до виборів архієпископів спостерігалися явища зі світськими елементами. Тепер які почуття викликають у вас?

– Я вважаю, що це було необхідне «зло», тому що митрополит з іншої провінції не відомий на решті Кіпру і мав своїм словом залишити відбиток у суспільстві в різних питаннях. Я з Пафосу, як би я став відомим у Нікосії, як в інших провінціях. Так само й інші митрополити. Тому вони повинні були зробити це, не звинувачуючи того чи іншого, щоб люди могли зробити свій вибір.

– Оглядаючись назад, чи вважаєте ви, що виборчу систему щодо участі народу потрібно змінити?

– Я вважаю, що добре, щоб люди брали якомога більше участі. Оскільки вибори лише людьми не можуть бути проведені, це суперечить Святим Правилам. Але якби це було лише від єпископів, як кажуть у святих канонах, то нас мало, нас 16 людей, які можуть створювати групи, і воля Божа не може бути виражена найкращим чином. Тоді як за участю народу вони можуть надіслати свої на Синод і з них зробити вибір.

– До обрання Архиєпископа чи були явища примирення між зацікавленими Ієрархами?

– Більшість із них – припущення журналістів. І я наведу типовий приклад метрополії Тамасос, яку він попросив взяти Лакатамію. Це було постійним проханням єпархії Тамасос з моменту її заснування. І вони сказали, що муніципалітет Лакатамія не має права бути розділеним на дві частини. І завжди просили. Просто журналістам здалося, що настав час висвітлити цю тему. Такого не було.

– Чи залишиться курс Церкви на Вселенський Патріархат таким, яким він є з часів Златоуста II?

– Ми не йдемо за Вселенським Патріархатом просто тому, що це Вселенський Патріархат. Але ми слідуємо правді та тому, що наказують правила Вселенських Соборів. Ось як ми керуємося правдою. А оскільки правда близька Вселенському Патріархату, чому б і ні.

– Виникло питання щодо розбіжностей групи ієрархів з приводу українського церковного питання, чи є різниця?

– Немає диференціації. Вже на Різдвяній Літургії я поминав митрополита Епіфанія. Церква повинна бути обережною з інвестиціями

– Чи має Церква бути більш обережною в економічних питаннях, щоб уникнути таких скандалів, як золоті паспорти?

– Абсолютно. Він також має стати взірцем, щоб показувати людям приклад. Модель доброго господарювання, модель непригнічення трудящих, чесної поведінки до всіх і необхідно використовувати власність, щоб мати дохід для своєї благодійної та громадської діяльності. Вона повинна бути уважною і перевіряти, тому що гроші Церкви не для всіх. Ми менеджери, а не власники.

– У фінансах є прозорість. Як ви вважаєте, чи потрібно більше у відповідь на критику фінансової діяльності Церкви?

– Кожен слайд. Мені нема чого приховувати, я хотів би, якщо хтось щось помітить, сказати мені.

– Церква також володіє телевізійною станцією, якою не керує. Чи є думки про повторну спробу Церкви керувати самим телеканалом?

– Я ще не в голові, які там контракти. Мене не сповістили. Коли я буду проінформований про станцію, а також про фінанси та майно, тоді я матиму повну картину і зможу позиціонувати себе в усіх цих питаннях.

– Питання виникає через думки, які час від часу лунають, що Церква повинна мати власний голос, головним чином через Кіпр?

– Це теж могло бути, але це могло б виграти трохи телевізійного часу.

Інтерв’ю з Апостолосом Томарасом