Обраний у 1923 році митрополит Діонісій, підтверджений Константинопольським Патріархом, зробив вагомий внесок у розвиток автокефальної традиції у православній спільноті Польщі.

Його діяльність, від затвердження адміністратора УАПЦ до відмови від пропозиції стати Патріархом всієї України, залишила незабутній слід в історії церковних реформ

У 1923 році, на тлі важливих змін у православному світі, була здійснена історична подія, яка визначила подальший розвиток Православної Церкви в Польщі та вплинула на становлення українського православ’я. 27 лютого 1923 року Варшавський Собор Православної Церкви в Польщі обрав нового митрополита – архієпископа Діонісія (Валединського) для Волинського, Варшавського та всієї Православної Церкви в Польщі. Незабаром, 29 квітня 1923 року, у соборі святої Марії Магдалини у Варшаві відбулася інтронізація нового керівника.

Важливим кроком цього процесу стало те, що Варшавський Собор, обираючи свого митрополита, звернувся до Вселенського Патріарха, а не до московського, що стало першим публічним конкретним кроком на шляху до автокефалії Польської Православної Церкви. 13 березня 1923 року Константинопольський Патріарх Мелетій IV підтвердив обрання Діонісія, надавши йому титул «Варшавський і Волинський і всієї Православної Церкви в Польщі і священноархімандрит Почаївської Успенської Лаври». Цей крок заклав підвалини для самостійності церковних структур у Польщі та послужив взірцем для подальших реформ у православній спільноті.

Митрополит Діонісій активно підтримував ідею створення Української Православної Автокефальної Церкви (УАПЦ) другого відродження. 24 грудня 1941 року він виданням власного декрету затвердив єпископа Полікарпа (Сікорського) на посаду адміністратора УАПЦ на звільнених територіях України, надаючи йому сан архієпископа. Цей крок значно посилив позиції українського православ’я в умовах воєнних випробувань.

У Вербну неділю, 9 квітня 1944 року, на Соборі єпископів відновленої УАПЦ у Варшаві, було запропоновано проголосити митрополита Діонісія Патріархом всієї України. Проте, владика Діонісій не підтримав цю пропозицію, зберігши свою відданість місії у межах Православної Церкви в Польщі. Його рішення свідчить про складність церковних процесів того часу та про його прагнення зберегти баланс між різними традиціями православ’я.

Діяльність митрополита Діонісія мала величезне значення для формування сучасного релігійного ландшафту регіону. Його кроки сприяли розвитку автокефальної традиції в Православній Церкві в Польщі та вплинули на подальше становлення українського православ’я, залишивши помітний слід в історії як символ незалежності та духовної самобутності.

ДЖЕРЕЛО