Історія священика Івана Радевича, який з Парижа повернувся на рідну землю, щоб служити не лише духовно, але й фізично на передовій в евакуаційному відділенні. Розкриття його відданості Богу та ближньому в темні часи війни.

Від Парижських Алеї до Окопів: Священик Іван Радевич на Шляху Миру та Війни

Споконвіку священики завжди були символами миру та духовної підтримки для громадян. Проте, історія отця Івана Радевича розкриває його видаючу відданість Богу та ближньому, коли на обрії його духовного служіння в Парижі вступає в військовий вихр власної батьківщини.

З Парижа в Україну: Служіння та Війна

Іван Радевич, родом із Снятинського району, протягом 20 років викладав духовні цінності та працював на парафії Православної Церкви Святого Симона Зилота в Парижі. Священник, який отримав прізвище “Француз” через свою службу у французькій столиці, став популярним серед прихожан за кордоном.

Однак 20 березня 2022 року, коли в Україні загриміла війна, життя отця Івана різко змінилося. Він волонтерив у «Правому секторі», а з червня 2022 року служить у складі 67 окремої механізованої бригади. “Простий водій у медроті”, як він сам себе описує, Радевич став частиною важливого евакуаційного відділення.

Братерство та Віра на Передовій

Познайомившись із отцем Іваном Радевичем у Криворівні, відомому як Йордан, журналіст “Репортера” зазирнув у світ особливого братерства. Отець Іван Радевич і отець Іван Рибарук не лише колеги, але й куми. Здавалося б, вони зустрілися не випадково, а для того, щоб поділитися не лише спільною службою, а й молитвами.

Дякуючи випадковості, священник Радевич мав нагоду повернутися з війни та поділитися молитвами зі своїм кумом, отцем Рибаруком. Це сталося під час Богослужіння, де священники залишали свої відзнаки за ковдрою війни, але не забували про свої духовні обов’язки.

Служба на Передовій: Між Евакуацією та Молитвою

Отцю Івану Радевичу доводиться вивозити поранених прямо з окопів та стабпунктів у госпіталі. У розповідях священика видно, як важкою, але благородною є його робота. “Я вивозжу, але іноді й допомагаю шини накладати, рани обробляти. Вивозимо й загиблих”, – розповідає він.

Відчуваючи відповідальність за своїх братів на передовій, священик завжди має при собі церковні речі. “Сьогодні може, нікому не треба, а завтра – знадобиться”, – каже він, вірячи, що духовна підтримка може бути так само важливою, як і медична.

Між Двома Світами: Духовне Служіння на Війні

Не зважаючи на свою релігійну службу у Парижі, отець Радевич свідомо вибрав військовий шлях. Своєю простотою та відданістю він завоював прихильність побратимів на передовій.

“По-різному ставляться, але я знаю, як з людьми говорити”, – говорить отець Іван, зазначаючи, що його духовні заслуги не відчуваються лише серед військових, але і серед тих, хто потребує його допомоги та молитв.

Благословення від Парижа: Спільнота та Підтримка

Не лише відданість Богу та братам, але й підтримка вірян у Парижі робить своєю справу. Парафіяни, знаючи про труднощі, з якими стикається їхній священик на передовій, активно допомагають та підтримують його. І це стає вагомим доказом того, що духовне об’єднання перетинає кордони та знаходить вираження в реальному військовому житті.

Отже, історія священика Івана Радевича – це не лише розповідь про його військовий шлях, а й про міцність віри, яка допомагає йому служити на передовій та знаходити силу в молитвах та підтримці спільноти, яка залишилася у Парижі.