Окоп, шпиталь, евакуаційна машина, поле після обстрілу. Саме там сьогодні проходить фронт капеланського служіння. 12 жовтня, у День військового капелана, Предстоятель Православної Церкви України Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до священників, які несуть Христа у найтемніші місця війни.

«12 жовтня, в день вшанування пам’яті святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, ми традиційно підносимо особливі молитви за наших капеланів», — наголосив Предстоятель.

Він назвав їхнє служіння «справді унікальним, вкрай важливим та потрібним у нинішніх страшних умовах війни».

Вогник надії посеред темряви

У своєму слові Митрополит Епіфаній знайшов для капеланів особливі образи. Це не протокольна подяка, а голос пастиря, який знає, що відбувається на передовій.

«Військові капелани – як вогник надії, як світло, як надійна опора, осередок духовного відновлення для наших захисників на фронті, посеред темряви й страждань, що супроводжують війну», — зазначив Блаженніший Митрополит.

Найглибша думка звернення стосується самої природи цього служіння. Капелан приходить туди, де людині найлегше втратити віру.

«Бути військовим капеланом у такий час – це бути втіленням любові та Божої присутності там, де здається, що Бог “далеко”, а зло тріумфує, де щохвилини сіється смерть і біль, де найцінніший дар Божий – людське життя – нищиться ворогом», — сказав Предстоятель.

Ці слова перегукуються з обітницею Самого Христа, даною апостолам перед Вознесінням: «І ото, Я перебуваю з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20). Капелан на фронті стає живим свідченням того, що ця обітниця не порожня.

Поруч без зайвих слів

Митрополит Епіфаній окремо підкреслив, що головне в капеланському служінні — вірність і постійна присутність.

«Попри все вони – завжди поруч. І це знають наші захисники. Поруч – без зайвих слів, але вірно, надійно, з тихою і мирною любов’ю», — наголосив Предстоятель.

У цих словах уся правда фронтової пастирської праці. Капелан не завжди проповідує. Часто він просто сидить поруч із пораненим. Мовчки молиться біля тіла полеглого. Слухає того, хто не може говорити ні з ким іншим.

Предстоятель назвав капеланів «справжніми духовними оборонцями наших захисників, озброєними міцною вірою в Господа та гарячою молитвою за кожного нашого воїна». За його словами, вони служать Богові, людям і Україні.

Плащ святого Мартина

Дату свята обрано не випадково. Міжконфесійна рада з питань військового капеланства при Міністерстві оборони визначила День військового капелана саме в день пам’яті святителя Мартина Милостивого.

У IV столітті римський воїн Мартин розрізав свій плащ навпіл і віддав половину замерзлому жебракові. Уночі він побачив Христа, зодягненого в той самий плащ. Другу половину плаща воїни зберігали як святиню в похідному храмі — «капелі». Звідси й походить слово «капелан».

Відтоді минуло понад шістнадцять століть. Але суть служіння не змінилася: віддати людині частку себе саме тоді, коли їй найхолодніше.

Від перших посад до тисяч служінь

Українське військове капеланство має глибоке історичне коріння. Духовні пастирі були при війську ще за княжої доби, у козацьких полках, у визвольних арміях ХХ століття.

У сучасній українській армії перші штатні посади військових священників з’явилися у 2016 році. У листопаді 2021 року Верховна Рада ухвалила закон «Про Службу військового капеланства». Повномасштабна війна зробила це служіння щоденною потребою сотень тисяч воїнів.

Цього дня Церква молилася за капеланів по всій Україні. З благословення Предстоятеля в Києво-Печерській Лаврі архієпископ Вишгородський Агапіт звершив подячний молебень. Там освятили ікони Архістратига Михаїла для підрозділів 12-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, а капеланам вручили військові відзнаки.

Благословення на служіння

Звернення Предстоятеля завершується словами благословення, адресованими не лише капеланам, а й усім, кого вони підтримують.

«Божого благословення нашим капеланам і нашим захисникам! Нехай Господь всіх вас оберігає і дарує сили, мужність і терпіння й надалі звершувати ваше велике служіння на благо людям і на славу Божу!» — побажав Блаженніший Митрополит Епіфаній.

Православна Церква України дякує кожному капеланові за вірність, жертовність і любов. Ви несете світло туди, де найтемніше. Нехай Господь береже вас і всіх наших захисників.

Повний текст вітального слова

12 жовтня, в день вшанування пам’яті святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, ми традиційно підносимо особливі молитви за наших капеланів. За тих, чиє служіння є справді унікальним, вкрай важливим та потрібним у нинішніх страшних умовах війни.

Військові капелани – як вогник надії, як світло, як надійна опора, осередок духовного відновлення для наших захисників на фронті, посеред темряви й страждань, що супроводжують війну. Бути військовим капеланом у такий час – це бути втіленням любові та Божої присутності там, де здається, що Бог «далеко», а зло тріумфує, де щохвилини сіється смерть і біль, де найцінніший дар Божий – людське життя – нищиться ворогом.

Попри все вони – завжди поруч. І це знають наші захисники. Поруч – без зайвих слів, але вірно, надійно, з тихою і мирною любов’ю. Капелани – справжні духовні оборонці наших захисників, озброєні міцною вірою в Господа та гарячою молитвою за кожного нашого воїна. Вони – на службі Богу, людям й Україні.

Божого благословення нашим капеланам і нашим захисникам! Нехай Господь всіх вас оберігає і дарує сили, мужність і терпіння й надалі звершувати ваше велике служіння на благо людям і на славу Божу!