Митрополит Епіфаній звершив акафіст святій Варварі у Володимирському соборі Києва
У Володимирському патріаршому кафедральному соборі Блаженнійший Митрополит Епіфаній звершив акафіст святій великомучениці Варварі перед її нетлінними мощами та відслужив заупокійну літію на могилі Патріарха Філарета.
Предстоятель ПЦУ разом із духовенством і вірянами молився за Україну, український народ та вшанував пам’ять духовного провідника Української Церкви
19 травня 2026 року у серці українського православ’я — у Володимирському патріаршому кафедральному соборі в Києві — лунала особлива молитва. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив акафіст святій великомучениці Варварі перед її нетлінними мощами — однією з найбільших святинь української землі.
Разом із Предстоятелем Православної Церкви України молилися настоятель собору протоієрей Борис Табачек, духовенство та віряни, які прийшли просити заступництва святої мучениці для України, українського війська та всіх людей, що сьогодні проходять через біль війни, втрат і тривог.
У нинішній час, коли український народ переживає важкі випробування, молитва до святої Варвари набуває особливого змісту. Вона, яка у юному віці не зреклася Христа навіть перед обличчям смерті, залишається символом незламності віри, духовної мужності та вірності Божій правді.
Володимирський собор, де зберігаються її нетлінні мощі, вже багато поколінь є місцем, куди приходять люди зі своїм болем, проханнями та надією. І цього дня під величними склепіннями храму особливо гостро відчувалася єдність молитви — за живих, за полеглих, за майбутнє України.
Після звершення акафісту Блаженнійший Митрополит Епіфаній разом із духовенством відслужив заупокійну літію на могилі приснопам’ятного Святійшого Патріарха Філарета.
Молитва біля могили духовного лідера, який упродовж десятиліть боровся за незалежність Української Церкви, стала символічним продовженням цього дня — дня пам’яті, вдячності та духовної спадкоємності.
Сьогодні Україна особливо потребує не лише сили зброї, а й сили духу. І саме такі богослужіння нагадують: Церква продовжує бути місцем, де народжується надія, де молитва стає опорою для народу, а пам’ять про тих, хто служив Богові та Україні, залишається живою.