У великодньому зверненні Митрополит Епіфаній підкреслив важливість єдності, вшанування спадщини Патріарха Філарета та протидії ідеологічній агресії.

Церква як родина: відповідь на виклики війни і внутрішніх загроз

Світло Воскресіння Христового вкотре стало джерелом надії, сили та внутрішнього оновлення для українців, які переживають непрості часи. У своєму слові-відповіді на великодні привітання Митрополит Епіфаній звернувся до духовенства, монашества та вірних із глибоким духовним посланням, що поєднало вдячність, тверезу оцінку викликів і непохитну віру в перемогу правди.

Предстоятель наголосив: випробування останніх місяців — зима, суспільні труднощі, час Великого посту — стали серйозним іспитом не лише для держави, але й для Церкви. Однак саме внутрішня єдність засвідчила справжню силу Православної Церкви України.

Йдеться не про декларативну єдність, а про живу реальність: підтримку, співпрацю і спільне служіння. У цьому контексті ПЦУ постає не як інституція, а як родина, здатна вистояти перед зовнішніми і внутрішніми викликами.

Окрему увагу у слові Митрополит приділив темі відходу у вічність Святійшого Патріарха Філарета. Ця подія, як підкреслено, могла стати інструментом для дестабілізації церковного життя — і такі спроби справді готувалися як всередині країни, так і ззовні.

Втім, реакція Церкви засвідчила її зрілість: гідне, молитовне прощання та водночас чітка позиція щодо неприпустимості маніпуляцій його ім’ям. Це стало свідченням того, що ПЦУ здатна не лише зберігати спадщину, але й відповідально формувати власне майбутнє.

Від часу Об’єднавчого Собору Православної Церкви України Церква довела свою життєздатність. Йдеться не лише про внутрішній розвиток, але й про зовнішнє визнання та авторитет у суспільстві.

Соціологічні дані, на які посилається Предстоятель, свідчать: більшість українців ототожнюють себе саме з ПЦУ. Це не лише показник довіри, а й відповідальність — бути справді Церквою народу.

Суттєвою частиною звернення стала оцінка сучасних викликів, пов’язаних з ідеологією так званого «русского міра». Митрополит Епіфаній прямо називає її лжевченням і духовною загрозою, яка використовується як інструмент гібридної агресії.

Особливо гостро пролунала критика російського церковного керівництва, яке, за словами Предстоятеля, прикриваючись релігійною риторикою, фактично благословляє насильство і війну. У цьому контексті проведено паралель із біблійними постатями первосвященників, які, маючи релігійний авторитет, служили неправді.

Ключовий акцент звернення — не лише викриття зла, а насамперед утвердження надії. Як колись перемога Христа над смертю стала неспростовною відповіддю на зло, так і нинішні темні сили, за словами Митрополита, будуть посоромлені.

Це не політична декларація, а глибоке богословське переконання: правда має джерело у самому Воскресінні. Саме тому великоднє привітання «Христос воскрес!» набуває не лише літургійного, але й екзистенційного значення для українського суспільства.

Завершуючи своє слово, Предстоятель побажав, щоб світло Христової правди супроводжувало кожного — відганяло темряву, зміцнювало у боротьбі зі злом і вело до спасіння.

У цьому зверненні поєдналися пастирська турбота, духовна глибина і чітка позиція. Воно стало не лише відповіддю на великодні привітання, але й дороговказом для всієї Церкви і суспільства, які продовжують свій шлях крізь випробування — до світла Воскресіння.

ДЖЕРЕЛО