Сьогодні, 6 квітня, у кафедральному соборі Святої Трійці м.Луцька відбулося прощання з двома героями, які загинули на війні захищаючи Україну. Ці герої – Роман Наумик та Сергій Федін – свідомо пішли захищати свою Батьківщину і заплатили за це своїми життями. Вічна пам’ять кожному полеглому! Слава Україні – Героям Слава!

Свідома жертва та відвага: історії життя загиблих героїв, які стали прикладом патріотизму для України

Сьогодні, 6 квітня, у кафедральному соборі Святої Трійці на Волині відбувся похорон двох героїв, які загинули на війні за Україну. Ці герої – Роман Наумик та Сергій Федін – свідомо пішли захищати свою Батьківщину і заплатили за це своїми життями.

На похороні були присутні рідні, близькі, колеги та друзі загиблих, які згадували про них тільки найкраще. У своєму скорботному слові митрополит Луцький і Волинський Михаїл Зінкевич наголосив на тому, що гине не одна людина, а тисячі, а страждають мільйони через одну людину. Однак, він також підкреслив, що може бути радість і щастя від однієї людини. Аби війна закінчилась якомога швидше, потрібно розуміти, що немає жодної чарівної палички, яка все зробить за нас, ми повинні боротись за мир і перемогу.

Роман Наумик народився в Луцьку у 1972 році. Він був призваний на військову службу до складу військової частини А4123. Там йому доручили посаду гранатометника в 1-му механізованому відділенні 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Роман загинув 6 березня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Площанка в Луганській області.

Сергій Федін народився в Луцьку у 1968 році. Він був засновником і керівником фірми зі збуту автомобільних запчастин. У 2014 році він добровільно пішов на фронт і попри своє вік, взяв участь у військових діях. Сергій був членом військово-патріотичної громадської організації “Сила волі”, яка допомагала українським військовим. Він загинув 7 березня внаслідок вибуху на мінному полі під час виконання бойового завдання.

Ці двоє героїв не тільки віддали своє життя захищаючи свою Батьківщину, але й стали прикладом для наслідування для всіх громадян України. Вони показали, що важливо не лише мовити про патріотизм, а й проявляти його в діях. Їхня жертва і відвага заслуговують поваги і визнання, і ми повинні пам’ятати їхні імена і подальші боротьби за мир і свободу.