Предстоятель Православної Церкви України закликає до переосмислення ролі людини перед Богом та застерігає від згубної гордині.

Як слова Митрополита Епіфанія пояснюють виклики нашого часу

У світі, який стрімко змінюється під тиском воєн, політичних амбіцій і глобальних криз, дедалі виразніше проступає одна з найдавніших духовних проблем людства — гординя. Саме вона, за словами Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, стає джерелом руйнівних процесів, що спотворюють не лише особистість, але й цілі народи.

Гординя, як зазначає Предстоятель Православної Церкви України, не є просто моральною слабкістю — це глибока духовна хвороба, яка викривлює світогляд людини. Вона змушує індивіда втрачати відчуття межі між творінням і Творцем, підмінювати істину власними амбіціями та виправдовувати навіть найтяжчі злочини. У сучасному світі це проявляється особливо гостро — через агресію, насильство та знецінення людського життя.

За словами Митрополита Епіфанія, нинішня епоха демонструє апогей цієї небезпечної ілюзії. Диктатори та агресори, одержимі жагою влади, руйнують держави й долі, зневажаючи базові цінності — свободу та гідність. І все це відбувається під впливом тієї ж гордині, яка штовхає людину вважати себе «богом без Бога».

Цей духовний стан має глибоке біблійне коріння. У християнській традиції саме гординя стала причиною падіння Денниці — ангела, який, прагнучи самостійної величі, перетворився на диявола. Цей образ, наголошує Предстоятель, є пересторогою для кожної людини: відмова від смирення неминуче веде до внутрішнього руйнування.

Водночас християнство пропонує чітку альтернативу — шлях смирення і служіння. Євангельські слова Христа про те, що величніший той, хто служить, сьогодні звучать особливо актуально. Вони протиставляють гордині іншу логіку — логіку любові, жертовності та відповідальності.

Митрополит Епіфаній наголошує, що справжня велич людини полягає не у владі чи самоствердженні, а у здатності залишатися вірною Божому задуму. Людина, наділена розумом і свободою, покликана творити добро, але лише тоді, коли не втрачає зв’язку з Першоджерелом — Богом. Інакше її «велич» перетворюється на порожнечу.

У сучасних умовах, коли світ переживає драматичні випробування, ці духовні орієнтири набувають особливого значення. Адже саме від внутрішнього стану людини залежить не лише її особисте життя, але й майбутнє суспільства.

Як підсумовує Предстоятель ПЦУ, гординя завжди веде до розділення і страждання, тоді як смирення відкриває шлях до зцілення — як особистого, так і колективного. І цей вибір сьогодні стоїть перед кожним.

ДЖЕРЕЛО