У домі Пречистої: слово Митрополита Епіфанія про шлях України до свободи
Проповідь Предстоятеля ПЦУ у день Собору Пресвятої Богородиці стала духовним осмисленням Різдва та сучасного шляху українського народу.
Успенський собор Лаври як символ материнського заступництва і надії
У день свята Собору Пресвятої Богородиці, в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, прозвучала глибока й духовно насичена проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, яка стала не лише богословським осмисленням Різдва Христового, але й словом надії та дороговказом для українського народу в час війни.
Предстоятель Православної Церкви України нагадав, що другий день Різдва — це особливе прославлення Пресвятої Діви Марії як Тієї, Хто смиренно прийняла волю Божу і стала Матір’ю Спасителя світу. Її земний шлях — шлях подорожі, випробувань і вигнання — став образом життя кожного християнина, а сьогодні особливо відлунює в долі України, яка проходить власний шлях від неволі до свободи.
Митрополит Епіфаній звернув увагу на те, що Богородиця не мала постійного земного дому: Христос народився у вертепі, а незабаром Свята Родина змушена була тікати від тиранії Ірода. Та саме через це весь світ став домом Пречистої, а кожен храм, присвячений Їй, — місцем материнської присутності, куди вірні можуть прийти зі своїм болем, страхами і надіями.
Особливого звучання набула думка про Успенський собор Києво-Печерської лаври як справжній дім Богородиці. За церковним Переданням, сама Пречиста Владичиця благословила зведення цієї святині, і тому тут особливо відчувається Її заступництво над українським народом.
У проповіді прозвучала й чітка історична та духовна паралель: Україна, подібно до біблійного народу Божого, виходить із багатовікового рабства — державного і церковного. Шлях цей важкий і небезпечний, але повертатися назад, у неволю «русского міра», означає зрадити свободу, даровану Богом. Предстоятель наголосив: повернення в рабство — це гріх, і тому народ має йти вперед, попри страхи й спокуси минулого.
Митрополит Епіфаній підкреслив, що на цьому шляху Україна не самотня. «З нами Бог», — нагадує пророк Ісая, і ці слова сьогодні звучать як жива реальність. З українським народом — Пресвята Богородиця, Архистратиг Михаїл, небесне воїнство і всі святі, зокрема отці Києво-Печерські, які духовно підтримують свій народ.
Завершуючи проповідь, Предстоятель возніс молитви за перемогу правди, справедливий мир для України, захист українських воїнів, визволення полонених, підтримку біженців і мудрість для світових лідерів, щоб агресор був зупинений і покараний.
Це слово, виголошене в серці українського православ’я, стало свідченням того, що Різдво Христове — не лише подія минулого, а жива присутність Бога серед народу, який іде важким, але праведним шляхом свободи.