Державний герб уособлює тисячолітню традицію української державності.

Символ, що пережив заборони та повернувся разом із незалежністю

19 лютого в Україна відзначають День Державного Герба — символу, що уособлює історичну тяглість державності, прагнення до свободи та національну єдність. Саме цього дня 1992 року Верховна Рада України затвердила Малий Державний Герб — золотий Тризуб на блакитному тлі, який відтоді став одним із головних атрибутів незалежної держави.

Історія цього знака сягає глибини століть. Археологічні пам’ятки засвідчують використання подібних символів ще в добу Боспорське царство. Згодом тризуб утвердився як князівський знак у державі Київська Русь — його карбували на монетах, позначали ним печатки та офіційні документи, що підкреслювало владу й легітимність правителів.

Нове історичне звучання символ отримав у 1918 році, коли за ініціативи Михайло Грушевський тризуб став гербом Українська Народна Республіка. У період радянського режиму його було заборонено, однак у народній пам’яті він залишався знаком спротиву, національної гідності та боротьби за незалежність.

Сьогодні Тризуб — це більше, ніж державний символ. Це духовний код нації, що поєднує минуле, сучасність і майбутнє. Він нагадує про відповідальність перед попередніми поколіннями, ціну свободи та непохитну віру українців у власну державу.

У час повномасштабних викликів державний герб набуває особливого змісту — як знак єдності, сили та незламності народу, який продовжує відстоювати право жити у вільній і незалежній країні.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія