Стаття розкриває сутність вшанування святих у Православній Церкві, підкреслюючи, що ця пошана відбувається не як до богів, а як до угодників, друзів та старших наставників Божих. Основу для цього підходу закладено апостолом Павлом, а віра святих є вірою Православною з часів апостольських. Стаття також вказує на розділення святих за ликами святості залежно від їхнього подвигу та життєвого шляху.

Роль святих в духовному житті та спадщині Церкви

Церква вшановує святих не як богів, а як угодників і друзів Божих, як своїх старших наставників, які досягли духовної висоти, здійснили подвиги і добрі справи за допомогою благодаті Божої. Тому вся честь, що віддається святим, підноситься до величі Божої, що прославилася в них.

Основу для шанування наставників було дано ап. Павлом: «Пам’ятайте наставників ваших… і дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр.13:7). А віра святих є віра Православна і вона закликає до шанування святих з часів апостольських.

Залежно від виду понесеного за життя подвигу, часу життя і сану, святих поділяють на 10 ликів святості. При цьому розрізняють святих Старозавітної Церкви і святих, які просіяли у Новозавітний період.

Джерело: Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир Києва