Об’єднання Українських Продюсерів (ОУП) завершило роботу над документальним фільмом «Маріуполь. Невтрачена надія». Кіно є свідченням про російсько-українську війну простих людей, які прожили у Маріуполі перший місяць вторгнення.

Фільм побудовано на щоденниках маріупольської журналістки Надії Сухорукової: вона нотувала те, що бачила навкруги себе у цей час.

Надія Сухорукова: «Все, що відбувається зараз — цього не повинно було статися у 21 столітті. Я хочу, щоб люди зрозуміли абсурдність ситуації та відчули, що через злобу, жорстокість та ненависть російських окупантів гинуть тисячі. Для мене важливо, щоб кожен злочин рашистів був зафіксований, і вони за все відповіли».

Стрічка не містить страшних кадрів, не справляє тиск на глядача. П’ять маріупольців розказують свій досвід життя всередині війни.

Режисер фільму Максим Литвинов: «У нас немає закадрового голосу, постановчих кадрів, немає наративу. Це — фільм-правда мирних містян всередині війни. Вони розказують просто і без страху, що бачили, як відчували, що з ними відбувалося. Уявіть, кілька тижнів йшло системне знищення півмільйонного міста, і ці люди знаходились всередині цього. Ми свідомо не ставили страшні кадри, хоча вони у нас були, бо не хотіли емоційного нагнітання. Головна героїня Надя — пересічна мирна людина, яка нікого не ненавиділа, і фільм відбиває цю інтонацію. «Маріуполь» може подивитися будь-хто і пережити, дізнатися те, як там було».

Продюсер фільму, співзасновник ОУП, Володимир Бородянський: «Фільм наводить різкість на кордоні добра і зла. Він про життя простих людей у місті, що знищує війна. Тут є диво народження під бомбами. Є побутовість очікування гіршого у підвалі філармонії. Є шок від розуміння масштабів варварства, біль втрати та пошук сил, щоб жити далі. А головне, у ньому є міць протистояти обставинам, які, здавалося б, повинні зруйнувати вщент».

Показ стрічки планується на телеканалах і ОТТ-платформах світу.

ЗГАДАЄМО В МОЛИТВАХ КОЖНОГО ЖИВОГО І МЕРТВОГО МАРІУПОЛЬЦЯ!