ІСТОРІЯ УАПЦ. Частина 6. УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Із книги “Історичний шлях УАПЦ”.  Олександер Воронин Видавництво “Воскресіння”, Кенсінгтон, США, 1992 ЦЕРКВА В ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВІ 1 вересня 1939 року Гітлер напав на Польщу, і через неповні три тижні ця країна зникла з політичної карти світу. Згідно з секретним договором між Радянським Союзом і Німеччиною, територія Польщі була поділена між новими неправдоподібними союзниками. Розчленовано і українські землі, які між двома світовими війнами були під владою Польщі. Холмщина і Підляшшя опинились в німецькому Генерал-Губернаторстві, а Волинь, Полісся і Галичину приєднано до Радянського Союзу. Православні українці в Генерал-Губернаторстві заснували у Холмі Церковну Раду, яку визнав і затвердив митрополит Діонисій. Невдовзі після того постала Церковна Рада у Варшаві, очолена визначним українським науковцем і громадсько-політичним діячем Іваном Огієнком. Обидві організації взяли виразний український національний курс щодо церковного життя. Розпочато заходи для поверненим православним церков, силою захоплених католиками за польської влади. У травні 1940 року поляки звільнили і повернули Православній Церкві кафедральний собор Пресвятої Богородиці на […]

Читати далі

ІСТОРІЯ УАПЦ. Частина 5. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД ПОЛЬЩЕЮ

Із книги “Історичний шлях УАПЦ”.  Олександер Воронин Видавництво “Воскресіння”, Кенсінгтон, США, 1992 ПОЧАТКИ ВІДРОДЖЕННЯ Після Першої світової війни понад два з половиною мільйони православних українців, понад мільйон білорусів та біля 25 тисяч росіян опинилися у відновленій Польщі, до якої крім Галичини, де домінувала Греко-Католицька Церква, увійшли Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя та українське Полісся — землі з переважаючим українським населенням. Ці землі входили до складу Київської митрополії, коли вона була в канонічній підлеглості Царгородському патріархові, а 1686 року їх насильно підпорядковано владі Московського патріарха разом з іншими українськими православними землями. Православна Церква була тут дуже сильна, але протягом панування царської Росії повністю зрусифікована, а її ієрархій та духовенство — виразно промосковського наставлення. Проте після революції і на ці землі долинули вітри національного відродження, зродилось прагнення до унезалежнення та українізації Церкви. Уже в 1917 році на єпархіальному з’їзді Волині було ухвалено заклик до відправи богослужень з місцевою народною вимовою та виголошення українською […]

Читати далі

ІСТОРІЯ УАПЦ. Частина 4. УТИСКИ УАПЦ В 20-Х і 30-Х РОКАХ

Із книги “Історичний шлях УАПЦ”.  Олександер Воронин Видавництво “Воскресіння”, Кенсінгтон, США, 1992 УТИСКИ Й ГОНІННЯ Радянська влада спочатку ставилась до розвитку Української Автокефальної Православної Церкви з поблажливістю, сподіваючись використати її для супротиву Російській Церкві, з якою вона вела тоді запеклу боротьбу. Із свого боку УАПЦ, діючи в радянській державі, трималась засади лояльності існуючій владі. Але богоборна антинародна влада дуже швидко усвідомила могутню національно-творчу силу звільненої від московської залежності Укра­їнської Автокефальної Православної Церкви і скерувала проти неї вістря свого меча. Офіційну терпимість замінили утиски та переслідування. Кампанія проти УАПЦ особливо розгорнулась після 1924 року. На адресу Церкви та її діячів сипались обвину­вачення в націоналізмі, контрреволюції, «петлюрівщині». Во­сени 1925 року в УАПЦ почали відбирати церкви у деяких містах. Були часті випадки заборони єпископам виїжджати протягом певного періоду з місця їхнього осідку та заборо­ни проповідувати. Парафії УАПЦ обкладалися непосильни­ми податками: у випадку неспроможності громади сплатити вимагану від неї суму, парафію закривали. У 1926 […]

Читати далі

ІСТОРІЯ УАПЦ. Частина 3. РОКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ

Із книги “Історичний шлях УАПЦ”.  Олександер Воронин Видавництво “Воскресіння”, Кенсінгтон, США, 1992 НАМАГАННЯ СТВОРИТИ ВЛАСНУ ІЄРАРХІЮ Російські ієрархи категорично відмовлялись поставляти в єпископи кандидатів, яких пропонували православні українці. Згодом виявилось, що митрополит Антоній Храповицький ще в кінці 1918 року примусив усіх своїх єпископів підписати письмову заяву про те, що вони залишаться вірними Російській Церкві і не приєднаються до автокефалії. Архиєпископ Полтавський Парфеній Левицький, давній прихильник українізації Православної Церкви на Україні, погодився у серпні 1920 року взяти під свою опіку українські православні парафії, і його почали поминати на богослуженнях, як митрополита УАПЦ. Справа здавалась на добрій дорозі: потрібно було ще бодай одного прихильного єпископа, і проблема власної ієрархії була б розв’язана. Але тут знову втрутився російський єпископат на Україні. На його домагання, Московський патріарх Тихон прислав до Києва свого екзарха – архиепископа Михаїла Єрмакова, лютого ненависника українців. В лютому 1921 року собор єпископів у Києві позбавив священичого сану всіх священиків українських […]

Читати далі

Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук на Першому Національному – частина 1

Наталія Шевчук в передачі “Про головне” на Першому національному 11 вересня 2015 року. Повну версію дивіться тут. Що заважає об’єднанню в єдину Українську помісну православну церкву? На думку Наталії Шевчук, Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, владика Макарій, нинішній Предстоятель УАПЦ, нагло відмовився від об’єднання в останній момент. Саме дрібні амбіції окремих осіб – основна перепона на шляху об’єднання.

Читати далі

Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Наталія Шевчук на Першому Національному – частина 2

Наталія Шевчук в передачі “Про головне” на Першому національному 11 вересня 2015 року. Повну версію дивіться тут. Українська помісна православна церква, визнана світовим православ’ям, обов’язково буде створена в найближчому майбутньому. Які конкретні механізми об’єднання? Як ділитимуть владу єпископи трьох церков? Що заважає об’єднанню? На думку Наталії Шевчук, Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, владика Макарій, нинішній Предстоятель УАПЦ, знехтував волею Вселенського Патріарха Варфоломія щодо об’єднання.

Читати далі