Святитель Григорій, чоловік з неземною душею та вустами, освяченими вогнем Святого Духа, так Глибоко проник у тайни Божі, що був названий Богословом. Серед усіх отців Церкви такого титулу вдостоїлися лише декілька святих, починаючи з ап. Іоана — возлюбленого учня Христового. Це ймення означає не просто професійного вчителя догматів, а людину, яка, досконало очистившись і поєднавшись із Богом благодаттю, згодом повернулася до людей, подібно до Мойсея, щоб просвіщати їх та передавати їм Божественні одкровення.

Внутрішнє життя як свт. Григорія, так само і світ. Василія та Іоана Золотоустого і багатьох інших, не може бути розкрите звичайною біографією. Для нас він є взірцем християнської святості, а його безсмертні праці, неперевершені за красою і глибиною, становлять одне з найпрекрасніших одіянь Цер Нареченої Слова Божого. Його батько, свт. Григорій Старший [14 січ.] , людина мудра і доброчесна, спершу належав до секти іпсистіаріїв. Згодом, та завдяки терпінню молитвам дружини, св. Нонни [18 серп.], він навернувся до православної віри і став єпископом Назіанза, маленького каппадокійського містечка неподалік від їхнього сімейного маєтку — Аріанза. У подружжя довго не було нащадків, але згодом Бог дарував їм, одного за одним, трьох дітей: св. Горгонію [8 бер.], свт. Григорія та св. Кесарія [10 бер.]. Після народження Горгонії св. Нонна наполегливо молила Бога дарувати сина, обіцяючи посвятити дитину Йому. Бог відповів на її молитву, показавши їй уві сні хлопчика, що мав народитися, і давши йому ім’я. 

329 р. на світ з’явився св. Григорій, і мати одразу почала плекати в ньому паростки святих чеснот. Невдовзі хлопчик почав дивувати дорослих старечою мудрістю, виявляти велике прагнення до навчання та непереборну жагу до молитви і споглядання. Однієї ночі він побачив уві сні двох чистих дів, одягнених у біле, із цнотливо затіненими покривалом обличчями. Вони ласкаво обійняли його і назвалися: одна — чистотою, друга – ціломудрієм, супутницями Господа Ісуса Христа і подругами тих, хто відмовляється від шлюбу задля небесного життя. «Але й ти, чадо, при йди, – закликали вони його, — поєднай і ум твій із нашими серцями, і світоч твій із нашими світочами, щоб тебе, цілком просвітленого, перенісши через ефірні висоти, могли ми поставити перед сяйвом безсмертної Трійці», – так згадував це видіння сам Григорій в автобіографічній поемі. Він узяв у них благословення присвятити своє життя Богові у цноті та віддалятися від усяких мирських розваг та насолод.

ЧИТАТИ ДАЛІ