Мученицька смерть Оскольда: як князь-християнин розпочав християнізацію Русі
Оскольд, перший київський князь-християнин, розпочав християнізацію Русі, але загинув від рук язичників, які не змогли прийняти нову віру.
У 860 році князь Оскольд, прийнявши хрещення від Патріарха Фотія, започаткував поширення християнства на Русі, що завершилося його трагічною смертю у 882 році
7 липня 2024 – 2-га неділя після П’ятдесятниці: день пам’яті всіх святих землі Української, новомучеників та сповідників, які в Україні та в інших землях ХХ століття постраждали за Христа і православну віру. Сьогодні пам’ятається Благовірний Оскольд, першомученик київський (882), у святому хрещенні Миколай: «Ублажаємо вас, чудотворці наші славні, що землю українську чеснотами вашими осяяли і образ спасіння нам ясно показали».
У далекому IX столітті, коли Київська Русь була молодою і динамічною державою, один з її князів зробив крок, який змінив історію назавжди. Князь Оскольд, або ж Оскольд-Миколай, став першим київським правителем, який прийняв християнство і започаткував поширення нової віри серед свого народу.
Народжений приблизно в 30-х роках IX століття, Оскольд був прямим нащадком князя Кия, засновника Києва. У 860 році він очолив похід на Константинополь, відомий у літописах як похід на Царгород. Незважаючи на початковий успіх, буря розсіяла кораблі його флоту, змусивши Оскольда переглянути своє життя і прагнення. Після цього невдалого походу він звернувся до Патріарха Константинопольського Фотія з проханням про хрещення.
Святий Фотій і імператор Михаїл III надіслали до Русі місіонерів, які хрестили князя Оскольда та його найближчих сподвижників. У хрещенні князь отримав нове ім’я – Миколай. Це стало початком першого етапу християнізації Русі, відомого як Аскольдове хрещення.
Християнство почало поширюватися серед київської знаті та простого люду, але зіткнулося з опором язичницької еліти. У 882 році язичники організували змову і запросили до Києва воєводу-язичника Олега з Новгорода, який вбив Оскольда, позбавивши влади першого християнського князя.
Попри трагічну смерть, Оскольд-Миколай залишив помітний слід в історії Київської Русі. Його мученицька смерть стала першим кроком на шляху до повного утвердження християнства на Русі, яке завершилося через більш ніж сто років за князя Володимира Великого.
Пам’ятаймо наших святих та новомучеників, що прославилися вірою і подвигом!
Молитва до новомучеників і ісповідників землі української
Святі новомученики і ісповідники землі української, щирі друзі Христові, окраса Царства Небесного, совість і слава народу нашого. Вашими молитвами, скорботами і працею розросталась засіяна на горах Київських апостолом Христовим Андрієм Первозванним спасительна віра православна. В ній утвердив люд український засновник і будівник держави православної святий Володимир Великий.
Ми взиваємо до Вас, заступників наших, прославлених Церквою за стояння в правді й Благочесті, взиваймо і до незчисленного, як зорі на небі люду нашого із всякого стану: заморених голодом, живим похованих, спалених в огні, у воді потоплених, замордованих в тюрмах і таборах, чиї імена відомі лиш Богу. Ви всі пройшли через горнило страждань і мук, вас нищили за те, що ви безмежно любили рідну Церкву і матір-Україну. Ви всі стали святими. Уклінно Благаємо Вас, оборонців наших: допоможіть земній Вітчизні, під покровом святих молитов ваших вистояти у випробовуваннях і нестатках сьогоденних, захистіть від видимих і невидимих недругів, і упросіть Всемилостивого Господа, нехай заради страждань ваших простить слабкодухість і зради народу нашому, помилує любиму Батьківщину, і поведе шляхом спасіння, оберігаючи від тернів скорбот і печалей, обдаровуючи її багатостраждальну рясними плодами любові, єднання, достатку і щастя.
Сповідуємо перед Вами, братами і сестрами нашими, що вознеслись до Бога попереду нас, щоб підготувати місце для нас свою ревність і відданість українській церкві і державі, яких не здолати силами пекельними. І молитовно присягаємо, що ніякі спокуси диявольські, злоба світу, потопаючого в трясині гріхів і беззаконь, не зможуть здолати міцної як криця любові до віри православної і благочестивого народу нашого, яку ви заповіли нам берегти як зіницю ока. І ми будемо ісповідувати її всім нашим життям, а якщо буде потрібно і смертю. Укріплюйте нас молитвами своїми життєдайними, щоб ми постійно перебували в любові і правді Божій, а особливо в часи нових випробувань, якщо буде на те свята воля Божа, і явили світу таку ж твердість і мужність, яку проявили Ви угодники Божі. Щоб і нам удостоїтись осель небожителів, де вкупі з усіма вгодними Богу отримати ласку, зустріти нескінченним блаженством вічно прославляти єдиного в Троїці славимого Бога. Амінь.