У Києві, під золотими банями Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, 20 вересня 2026 року відбулася подія, яка об’єднала молитву, мистецтво і живу турботу про захисників України. Благодійний концерт духовної музики “Голос молитви” зібрав тих, хто вміє служити голосом так само щиро, як інші служать зі зброєю в руках.

Виступали хор “Агіос” та хор “Воскресіння” Волинської православної богословської академії під керівництвом матінки Ірини Веретки-Казмірчук. Упродовж усього концерту духовний спів студентів переплітався з передзвоном дзвонів Свято-Михайлівського Золотоверхого — тим самим унікальним звучанням, яке робить цю обитель одним із найвпізнаваніших духовних голосів Києва. Це поєднання людських голосів і дзвонової міді творило атмосферу, яку важко описати словами, — її треба було просто відчути.

Концерт мав чітку мету — підтримку 20-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України “Любарт”, домашньої бригади з Луцька. Про це розповів студент академії Назар Комяк, син священника-капелана:

“Голос молитви — саме направлений на збирання для 20-ї бригади імені Замку Любарта міста Луцька. Ми хочемо допомогти цій бригаді, тому що це наші рідні люди, які з нашого рідного міста, стоять на сході і боронять нашу рідну Україну, щоб ми тут, на Волині, в Луцьку, в Києві, по всій Україні, могли спокійно, вільно молитися і допомагати їм саме в таких концертах”.

Цей вечір став ще одним підтвердженням того, наскільки важливою є робота духовних навчальних закладів у вихованні молоді. Волинська православна богословська академія — саме той заклад, де студенти регентського та богословського відділень не просто здобувають освіту, а вчаться служити ближньому власним талантом. Хор “Агіос” було засновано зовсім нещодавно, 20 серпня 2024 року, а хор “Воскресіння” об’єднав студентів обох відділень академії. Попри свою молодість, обидва колективи вже мають на рахунку низку благодійних концертів — у Луцьку, Львові, Тернополі, Житомирі, а тепер і в Києві.

Керівниця хорів матінка Ірина Веретка-Казмірчук поділилася, що для неї головною метою є не лише мистецтво, а й підтримка воїнів:

“Головна мета — це перемога, головна мета — це підтримка наших Збройних сил України. Хочеться, щоб вони бачили, що вони потрібні, що за них вболівають, що молодь з ними і що недарма вони стоять в тих окопах, недарма вони гинуть, і що в них є майбутнє, за яке вони стоять”.

Окрему подяку студенти висловили саме своїй наставниці, без якої, за їхніми словами, цей шлях був би неможливим:

“Хор ‘Агіос’ та хор ‘Воскресіння’ хоче подякувати нашій дорогій матінці Ірині. Це вже почався наш третій рік, які ми крок в крок ідемо разом із матінкою. Наша матінка стала нам вже нашою мамою хоровою. Вона допомагає у всьому. Якби не матінка Ірина, то ми б не поїхали в Київ, не були б у Житомирі, не робили б свої концерти на підтримку Збройних сил. І взагалі в академії не було б нашого хору, який є”.

Цього вечора духовний твір виконав і син матінки Ірини, Лук’ян Веретка-Казмірчук, який проспівав пісню “Через поле широке йшла Божа Матір” у супроводі хору. Він звернувся до захисників зі словами підтримки:

“Ми сьогодні з хором Волинської богословської академії приїхали в Київ, ми були на літургії зранку, і зараз ми співали для нашої бригади ‘Любарт’. Особисто я співав, і я хочу передати нашим хлопцям, щоб вони скоріше поверталися з перемогою і поверталися обов’язково живими”.

Того ж дня, вранці, волинські хористи взяли участь у Божественній Літургії в Андріївській церкві — Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні, де відзначали 50-річчя Екзарха Вселенського Патріарха в Україні, єпископа Команського Михаїла. Увечері їхній спів продовжився вже під банями Свято-Михайлівського Золотоверхого — так один день поєднав святкування ювілею архієрея і живу турботу про тих, хто боронить країну.

Молодь, яка не побоялася далекої дороги з Волині до Києва заради кількох годин співу, нагадала всім присутнім просту істину: доки лунає молитва — доки живі дзвони і живі голоси, які їх підтримують, — Україна встоїть.