На початку жовтня 2026 року в Троїцькому соборі Чернігова відбулася 2-га міжнародна наукова конференція «Лазар Баранович і його доба». Організатор — Національний заповідник «Чернігів стародавній».

Мета конференції — популяризувати постать архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського та об’єднати дослідників. Лазар Баранович заснував книгодрукування на Лівобережній Україні, будував храми, писав вірші й богословські праці. Попри це, комплексного наукового дослідження про владику досі немає.

Хто взяв участь у конференції

До Чернігова приїхали історики, філологи та філософи з Чернігова, Києва і Львова. Були й гості з-за кордону:

• Валентина Соболь — професорка кафедри україністики Варшавського університету;
• Тереза Хинчевська-Геннель — професорка університету в Білостоці (Польща);
• Шандор Фьольдварі — доктор філології Дебреценського університету (Угорщина);
• Олеся Лазаренко — кандидатка філології університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері (Німеччина).

До проведення заходу долучилися Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка та Чернігівська обласна організація Національної спілки краєзнавців. Долучилася й Чернігівська єпархія Православної Церкви України.

Місце обрали не випадково. Свято-Троїцький собор заклав саме владика Лазар, а головним меценатом будівництва був гетьман Іван Мазепа. До 2024 року святиня перебувала під контролем Московського патріархату.

Архієрей доби Гетьманщини

Точна дата народження архієпископа невідома: дослідники називають 1616 або 1620 рік. У миру майбутнього владику звали Лука. Найімовірніше, Лука Баранович походив з овруцького шляхетського роду.

Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі, Віленській академії та Каліському єзуїтському колегіумі. 1650 року став ректором Києво-Могилянської колегії — у розпал козацької революції Богдана Хмельницького. Серед учнів ректора був майбутній гетьман Іван Мазепа.

1657 року Лазаря Барановича рукопоклали на єпископа Чернігівського. Резиденцією владика обрав Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському. Двічі архієрей був місцеблюстителем Київської митрополії: у 1659–1661 та 1669–1676 роках.

1674 року в Новгороді-Сіверському архієпископ заснував першу постійно діючу друкарню на Лівобережжі. Після пожежі 1679 року друкарню перенесли до Чернігова. Довкола неї постали «Чернігівські Атени» — коло письменників і граверів.

Чи був владика «проросійським»

Більшу частину життя Баранович обстоював союз України та Московії проти Османської імперії. Тому сьогодні постать архієпископа викликає суперечки. Учасниця конференції, професорка Лариса Довга, пояснює, звідки взявся цей стереотип.

«Проте цей стереотип має дуже конкретні витоки – він сформований у минулому, значною мірою в російській історіографії кінця ХІХ – початку ХХ століття»

Насправді погляди владики змінювалися. 1668 року архієпископ підтримав гетьмана Івана Брюховецького у війні проти Московії. Московське військо навіть ходило на Новгород-Сіверський, щоб захопити владику в полон. Не заставши архієпископа, загарбники пограбували Спаський монастир.

Непоступливим Баранович був в одному: Київська митрополія не мала підпорядковуватися Москві. 1685 року архієпископ відмовився стати митрополитом Київським під верховенством Москви.

«Значно більше про політичні вподобання владики Лазаря говорить те, що він був одним з авторів чолобитної до московського царя про те, що не можна переводити Київську митрополію під Московський патріархат, тому що це не канонічно і взагалі гріховно…»

Про давній зв’язок Київської Церкви з Константинополем можна прочитати окремо.

Спадщина і учні

Помер архієпископ 1693 року. Владику поховали в Борисоглібському соборі Чернігова, який сам архієрей і відновив. Справу продовжив учень і наступник на кафедрі — Феодосій Углицький.

Рівно 130 років тому Феодосія Углицького канонізували як святителя Феодосія Чернігівського. Нетлінні мощі святителя спочивають у Троїцькому соборі. Учасники конференції переконані: постать святителя теж потребує нового наукового погляду.

Дізнатися дату, коли Церква вшановує пам’ять святителя Феодосія Чернігівського, можна з церковного календаря.

«Лазар Баранович – дуже складна, цікава й багатогранна людина, яка в дуже складних умовах – постійної війни, протистояння – вміла так мудро провести свій “човен”, щоб він не просто уцілів, а виріс до великого залишеного інтелектуального спадку»

Закликаємо вірних не забувати молитви до святих угодників Божих, які зберегли віру в найважчі часи.