«Любов ніколи не минає»: слово Митрополита Епіфанія на похованні Патріарха Філарета
Предстоятель ПЦУ у Володимирському соборі закликав молитися за душу Святійшого Патріарха та продовжувати справу єдності Української Церкви.
Під час поховання прозвучало духовне слово про любов, віру і служіння Україні
Слово Митрополита Епіфанія на похованні Патріарха Філарета у Володимирському соборі: «Любов ніколи не минає»
22 березня 2026 року у Володимирському кафедральному соборі відбулося поховання приснопам’ятного Патріарха Філарета — багаторічного духовного провідника українського православ’я, життя якого було нерозривно пов’язане з Києвом, Україною та боротьбою за незалежність Помісної Церкви. Після завершення заупокійного богослужіння Предстоятель Православної Церкви України, Блаженніший Епіфаній звернувся до духовенства, родини спочилого та тисяч вірян зі словом, у якому поєдналися скорбота, вдячність і духовна настанова.
Предстоятель нагадав, що саме у Володимирському соборі Святійший Патріарх провів понад шість десятиліть свого служіння — у молитві, проповіді та праці задля утвердження Української Церкви. Саме тут, за словами митрополита, завершується його земний шлях, але не завершується духовний зв’язок із паствою.
У своєму слові Блаженніший згадав біблійні слова з книги Екклезіаста: «Повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його», наголосивши, що смерть нагадує кожному про відповідальність за прожите життя та про необхідність молитви за душу спочилого.
Особливу увагу Предстоятель ПЦУ приділив духовному шляху Патріарха Філарета, який, за його словами, почався з особистої трагедії, але привів до глибокої віри. Втрата батька під час Другої світової війни стала для майбутнього патріарха тим випробуванням, яке змусило його шукати відповідь на питання про сенс життя і смерть, і саме любов до рідної людини відкрила перед ним дорогу до Бога.
Митрополит Епіфаній підкреслив, що любов була головною чеснотою, яку Святійший Патріарх проповідував до останніх днів. У цьому він уподібнювався святому апостолу Іоану Богослову, який у старості повторював лише одне: «Діти, любіть один одного».
Предстоятель нагадав слова апостола Павла про те, що найбільшою чеснотою є любов, бо вона ніколи не минає, і саме любов зібрала цього дня вірян у Володимирському соборі — любов до Церкви, до України і до людини, яка все своє життя присвятила їх служінню.
У слові також прозвучав заклик продовжувати справу, якій служив Патріарх. Йдеться про утвердження єдності українського православ’я, зміцнення Помісної Церкви та протистояння ідеології так званого «русского міра», яка, за словами Предстоятеля, несе руйнування і неправду.
Митрополит Епіфаній наголосив, що Церква і надалі молитиметься за перемогу правди і справедливий мир для України, вірячи, що слова Патріарха про перемогу українського народу здійсняться.
Зворушливими стали спогади про останню зустріч зі Святійшим владикою у лікарні. Тоді він говорив про любов і сказав, що в неділю буде у Володимирському соборі. І ці слова, як зазначив Предстоятель ПЦУ, здійснилися по-своєму — сьогодні Патріарх зібрав усіх у храмі, щоб об’єднати в молитві і любові.
На завершення слова Блаженніший закликав усіх присутніх не лише зберігати пам’ять про Святійшого владику, але й жити за тією наукою, яку він залишив — наукою жертовної любові, вірності Церкві і служіння Україні.
«Царство Небесне, прощення гріхів і вічний спокій нехай подасть Господь душі спочилого Святійшого Патріарха Філарета. Світлою і вічною нехай буде його пам’ять», — такими словами завершилося прощальне слово Предстоятеля.
Поховання у Володимирському соборі стало не лише завершенням земного шляху Патріарха, але й свідченням того, що його духовна спадщина продовжує жити в Церкві та в серцях українського народу.