Митрополит Епіфаній прочитав Малковича в Софійському соборі
21 травня Предстоятель ПЦУ Епіфаній у супроводі владики Єфрема узяв участь у музично-поетичному заході, де звучали твори Малковича, «Хорея Козацька», Київська капела та інші митці.
Унікальний вечір поезії й музики «Із янголом на плечі» зібрав митців і духовенство в тисячолітній святині

21 травня 2025 року. У серці тисячолітньої Святині Православної Церкви — Софійському соборі Києва — відбувся особливий музично-поетичний вечір «Із янголом на плечі», організований відомим поетом і видавцем Іваном Малковичем. Захід зібрав шанувальників високого мистецтва, поєднавши духовність храму з мелодіями та поезією сучасності.



Урочистості відбулися за участі Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у супроводі єпископа Васильківського Єфрема. Митці подарували глядачам розмаїття жанрів і стилів: старовинні козацькі пісні у виконанні Тараса Компаніченка з ансамблем «Хорея Козацька», ліричні народні наспіви від Наталки Половинки, авторські твори від Юрія Йосифовича, а також величний спів Київської капели імені Лятошинського під орудою Богдана Пліша.



Кульмінацією вечора стало звернення Його Блаженства: Митрополит Епіфаній власною інтонацією й щирістю продекламував однойменний вірш Івана Малковича «Із янголом на плечі». Цей поетичний уривок, сповнений образів небесного проводу й людської надії, у стінах собору прозвучав як заклик до збереження віри та духовного озброєння в непрості часи.
Організатор вечора Іван Малкович подякував Предстоятелю та митцям за те, що світло поезії й музики з’єдналося з благоговійним простором Софії: «Коли слова поезії лунають між древніх стін, де молилися наші предки, вони набувають особливої сили. Дякую Блаженнішому Епіфанію й усім виконавцям за цю незабутню зустріч».
Гості та учасники відзначали, що поєднання сакрального інтер’єру та сучасного мистецтва створило атмосферу поміркованої урочистості й глибокого особистого переживання. Вечір «Із янголом на плечі» засвідчив, що поезія й музика здатні стати містком між поколіннями, зміцнюючи віру й національну ідентичність.

