«Стіни пам’ятають істину»: Митрополит Епіфаній у стародавньому соборі
У першу літургію після виходу громади з-під МП митрополит поєднав історичні факти з духовним посланням про перемогу істини.
Проповідь про свободу від «русского міра» та спадщину Тараса Шевченка в Успенському соборі
21 травня 2025 року. У тисячолітньому Успенському соборі на Чернечій горі — одному з найстаріших храмів України, збудованому в середині XII століття — відбулося урочисте богослужіння з нагоди відновлення парафії в лоні Православної Церкви України. Предстоятель ПЦУ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній освятив новий престол, замінюючи той, який раніше було вивезено представниками Московського патріархату.
У своїй проповіді владика Епіфаній поєднав кілька важливих історичних та духовних тем:
Історична справедливість: Цей собор був збудований на кілька років раніше, ніж з’явилася перша письмова згадка про поселення «Москва». Стіни цієї святині свідчать: Москва ніколи не могла бути матір’ю для Києва», — підкреслив Предстоятель, нагадуючи про неприродність підпорядкування української Церкви московській юрисдикції.
Повернення до коренів: Нагадаючи про нещодавнє богослужіння в Кирилівському храмі Києва (також княжої доби), владика показав, що Церква України крок за кроком повертає до свого лада автентичні святині, відновлюючи власну історичну й духовну ідентичність.
Пам’ять Тараса Шевченка: Згадавши 164-ту річницю перепоховання Кобзаря, Митрополит зазначив: «У день, коли ми вшановуємо пам’ять нашого генія, ми також відзначаємо символічну духовну перемогу — дух омани «русского міра» був остаточно вигнаний із цієї святині.
Перемога істини над оманою: Провівши паралель із Другим Вселенським собором 381 року, де був остаточно засуджений аріанізм, владика Епіфаній закликав: «Як і тоді істина перемогла державну силу, так і нині слово правди руйнує російську оману. Нехай у цій святині завжди лунає проповідь правдивого православ’я!»
На завершення Предстоятель благословив канівську громаду: «Нехай тут довіку лунає молитва українською мовою, а Бог наш — слава на віки віків!»
Ця подія стала важливим кроком у духовному відродженні України та закріпленні незалежності Помісної Церкви.