Передмова до книги Блаженнішого Мефодія “Один народ, одна мова, одна
Блаженніший був людиною книги. «Що вам привезти, владико?» — питали його численні друзі з усього світу. І зазвичай отримували у відповідь назви книжок та ліків… Любов до книги у Митрополита Мефодія з’явилася під час навчання в московських духовних школах — Московській Духовній Семінарії та Академії. Власної вищої богословської школи на той час Україна не мала. Духовна Семінарія та Академія у Ленінграді у той час вважалася «латинофільською». А ректором Московської Академії та Семінарії був Митрополит Володимир, який, з одного боку, був людиною щирою та відкритою, а з другого — намагався передати своїм вихованцям любов до величної східної традиції православ’я.
Владика Мефодій мав проблеми із зором. Боляче було дивитися, як він читав: фактично одним оком, наближаючи книгу мало не впритул до обличчя. Читати владиці було вельми важко. Але він робив це щодня, бо книга була для нього набагато більшим за джерело інформації чи розраду. Це був вірний друг упродовж усього життя… Нелегко було йому і працювати з текстами. Владика любив чіткі й точні формулювання. І хоча його особиста мова була барвистою, образною, працюючи з богословськими текстами, він намагався сформулювати думку якомога точніше, на межі академічної сухості.