Сьогодні ми відзначаємо пам’ять святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, якого весь православний світ так шанує й любить, воздаючи йому славу і хвалу.

У пророцтві від Єремії (Єр.23.1-4) Господь говорить, що горе пастирям, які гублять та розпорошують овець пастви Його, які занедбали паству. І каже далі Господь, що знайде інших пастирів, які будуть дбати про овець пастви, і вівці не будуть губитися і не будуть боятися. Ці слова Господь сказав про старозавітних провідників народу ізраїльського.

Ми знаємо, що спочатку, при виході з Єгипту, провідником ізраїльського народу був пророк Мойсей, який на горі Сінай отримав від Бога скрижалі Завіту, де були окреслені рамки, за які людина не повинна була виходити.

Після пророків Господь дав народу суддів, які судили ізраїльтян за переступ заповідей Божих і вчили дотримуватися цих заповідей. Потім ізраїльтяни захотіли царя – Господь дав їм царів. Вони мали також первосвящеників і священиків – тих духовних провідників, які повинні були опікуватися духовною чистотою богообраного народу. Але скільки б не було у народу тих старозавітних провідників, цей народ все більше і більше віддалявся від Бога через свої гріхи, через переступи заповідей Божих, даних на горі Сінай. І ось Господь каже цим провідникам: «Я покараю вас за злі діяння ваші…» (Єр. 23.2), а піклуючись про людей Своїх, каже :«І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх» (Єр. 23.4).

Сповнилися пророцтва й на Землю прийшов Христос-Пастиреначальник. Він покликав за Собою апостолів, які стали Його послідовниками. Апостоли поклали після себе єпископів і пресвітерів – тих новозавітних священиків, духовних провідників християнського народу, які вели, ведуть і будуть вести, аж до другого пришестя Господнього, громади християн, паству Христову до вічного і блаженного життя у Царстві Небесному.

І одним з таких духовних провідників, пастирів є святитель Миколай, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо. Ми чули під час проповіді на літургії про його життя, про його чудеса, про його піклування за свою паству, про його піклування за народ Христовий.

Ми знаємо про завзятість святителя Миколая, коли він на Першому Вселенському соборі у 325 році обороняв чистоту віри Христової. Єретик-священик Арій тоді викладав на соборі своє неправдиве вчення, в якому заперечував Божественну природу Ісуса Христа, і святитель Миколай ревно захищав, відстоював чистоту віри Христової. Разом зі святителем і 318 отців Першого Вселенського собору захистили Православну віру й перемогли єресь Арія.

Святитель Миколай не тільки при своєму земному житті, але й після смерті опікується тими, хто звертається до нього про допомогу. І тому ми, які святкуємо пам’ять святого Миколая, повинні звертатися до нього зі своїми молитвами. Хто – з молитвою-проханням, а хто – з молитвою-подякою. Бо необхідно пам’ятати, що ми повинні не лише просити у Боги чи в угодників Божих всього, що необхідно для нашого життя, але ми завжди повинні приходити до Бога й наших заступників перед Богом з повсякденними подяками за те, що Господь подає нам у нашому житті.

І нехай наші сьогоднішні молитви, які ми підносили тут на літургії, і наші молитви, які ми щоденно підносимо зранку чи ввечері, чи в скрутний для себе час, чи в час радості, – нехай ці молитви підхоплює святитель Миколай і підносить їх до вогненного престолу Царя Слави, а Господь, вислуховуючи та приймаючи ці молитви, подає всім нам все, що необхідно нам для нашого повсякденного Богоугодного життя та спасіння.

Нехай у сьогоднішній день і у всі дні нашого життя, за молитвами святителя Божого Миколая, Господь обдаровує всіх Своїми ласками і щедротами, духовною радістю, молитовним настроєм та щасливим довголіттям від нині й до віку Амінь!                                                                                                                                                         Архимандрит Олексій (Мензатюк)