Різдвяне Послання Митрополита Галицького Кир Андрія 2014
Різдвяне Послання Митрополита Галицького Кир Андрія 2014
«Слава Богу на небі і на землі спокій,
між людьми благовоління» (Лк. 2,14)
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ – СЛАВІМО ЙОГО!
Улюблені у Христі отці, брати і сестри!
Так у день цього величного свята Церква Христова ангельським співом закликає нас до славлення народженого Ісуса Христа – нашого Спасителя. У цій пісні небожителів, яку в ніч Різдва Христового почули вифлеємські пастухи, – урочисте свідоцтво вищого світу про велику ласку Божу, яку Бог дарував людям через Сина Свого Господа нашого Ісуса Христа, воплоченого на землі. Цією піснею Бог об’явив людям ту «радість на небесах», яка зійшла на людство на початку земної місії Сина Божого. Бо якщо буває велика радість на небі за одного наверненого грішника, то яка ж тоді радість, коли йдеться про спасіння всього грішного людства?
Возлюблені! Єдинородний Син Божий – Господь наш Ісус Христос – заради нас людей і заради нашого спасіння зійшов з небес, і велич тієї Божественної жертви пізнати та повністю зрозуміти ми не в силі. Адже ми тільки люди – частинка дихання Божества, але не Його цілість, тому й не можемо належно оцінити чудо, яке відбулося у Вифлеємі, звершене безмірною любов’ю Бога до людей. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто увірує в Нього не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Сина Свого у світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ів. 3,16-17). Це велика тайна, яку неможливо сприйняти людським розумом. Але таємниці Божі сприймаються не розумом, а нескутою земним тяжінням душею. Тож саме душею сприймаймо, що Христос не лише народився у Вифлеємі, а й те, що Він безперестанно народжується у кожному із нас, якщо ми у ці дні усвідомлено сприймаємо Його народження. Вірмо в це! Бо цією вірою жили та втішалися наші батьки, діди і прадіди. Ця віра давала їм, дає нам і даватиме нашому й майбутнім поколінням радість у житті, радість у покаянні, радість у молитві та добрих ділах.
Святе Євангеліє оповідає, як волхви-мудреці зі Сходу принесли Новонародженому Ісусові дари: золото, ладан і смирну. Убогі пастухи теж принесли Новонародженому посильні дари – свої зчудовані й втішені серця та, вклонившись Дитяткові Ісусу, пішли «прославляючи і хвалячи Бога». І ми сьогодні також прагнемо принести Йому свої дари, кожен в міру своїх сил і віри, але найбільшим і наймилішим даром Йому від усіх нас будуть наші чисті серця, наша любов до Нього і до наших братів та сестер у Христі. Жити православним християнським життям важко, бо це вимагає багато чого, але Господь дає нам Його силу. Сила, любов і милість Божа завжди з нами у суспільній праці, Божественних Літургіях і в усіх богослужіннях, в нашому особистому молитовному житті, у всіх творіннях загалом і в кожній людині зокрема. Жива присутність Бога посеред людей усе оновлює, бо наш Бог є Богом життя, Він ніколи не зупиняється з відчуттям самовдоволення, щоб сказати: «Ми досягли цього!» Завжди є якийсь рух вперед, до майбутнього. Можливо, ми перебуваємо в стані глибокого розпачу та відчуваємо, що не в силі нести свій хрест, але саме тоді Він приходить до нас і все довкола стає світлішим, з’являються надія, сила і допомога. Треба лише відчути присутність Ісуса, почути ангельський спів та захотіти вклякнути перед Ним з почуттям подиву і любові.
Ісус приходить до кожного із нас, Він народжується в кожній людській душі. Це відбувається у святому таїнстві Хрещення, коли Життя ласки, що його приніс Христос на землю, зародилося в нашій душі. Таїнство Хрещення стало для кожного з нас першим властивим Різдвом, але на це надприродне життя душі очікують різні небезпеки. Смертю для нього є тяжкий гріх, і саме Різдвяні свята – час, призначений для відновлення та скріплення присутності Божої ласки в душі.
Кожен християнин і християнка, святкуючи празник Різдва Христового сьогодні – в час страшного духовного й морального занепаду, роз’єднаного християнства, коли здається, що всі сили диявольські намагаються знищити віру в Новонародженого Спасителя, повинен зрозуміти й відчути у своєму серці, що Христос прийшов на землю, прийнявши людський образ, не для того, щоб допомогти людям у догоджанні їхнім грішним тілам, їхнім пристрастям і примхам, а для того, щоб оселитись в наших душах, наче в наповнених пахучим сіном вифлеємських яслах. Він прийшов для того, щоб допомогти нам успадкувати вічне життя у Господі і спасіння душ. Без такого розуміння цьогорічне святкування Різдва Христового буде порожнім звуком в наших душах, воно стане ще однією зневагою нашого Спасителя, ще одним доказом того, що попри наші суєтні приготування до свята, які здебільшого мають матеріальний характер, ми чимраз далі відходимо від справжнього розуміння значення приходу на землю другої Особи Святої Тройці – Спасителя-Христа. Він народився в печері, а хіба тепер мало таких, що закривають двері своїх душ, коли Христос стукає до них, а якщо й відкривають, то формально, бо мають інші, «важливіші», на їхню думку, турботи. Із закам’янілою байдужістю попри містичний Вертеп цього року, мабуть, пройде багато людей. Але будуть і мільйони тих, хто з великою вірою та щирою радістю зустрічатиме прихід на землю Божого Сина. Цю величну містерію, що повторюється щороку й приносить радість в кожну християнську родину.
Вітаю Вас, отці-настоятелі, члени парафіяльних рад, дорогі брати і сестри, зі святом Різдва Христового, Новим 2014 роком та Святим Йорданом! Нехай Господь благословить кожного із нас. Нехай радість Різдва Христового зігріває наші серця упродовж цілого року. Нехай різдвяна зірка завжди світить Вам, Вашим родинам, усій нашій Україні яскравим і незгасним полум’ям. Здоров’я Вам, щастя, радості, любові і доброго душевного настрою. Заспіваймо разом стародавню коляду нашого народу: «Бог Предвічний народився! Прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь і утішився».