Різдвяне послання єпископа Афанасія
Різдвяне Послання Преосвященного АФАНАСІЯ, єпископа Харківського і Полтавського
священству, чернецтву та всім вірним
Харківсько-Полтавської єпархії
Української Автокефальної Православної Церкви
«Слава в вишніх Богу і на землі мир!»
«Христос народжується – славімо Його!» – закликає всіх свята Православна Церква своїми серцями прилинути до віфлеємських ясел, аби поклонитися народженому Богонемовляті Ісусу й покласти до Його ніг свою непохитну віру та спільно з ангелами заспівати: «Слава в вишніх Богу і на землі мир!»
Ми з вами, мої улюблені в Ісусі Христі брати й сестри, пройшли нелегкою дорогою Різдвяного посту, на якій на нашу волю, на нашу душу й совість чигали всілякі духовні небезпеки. Але ми долали їх – хто з більшою витримкою, хто з меншою, але, врешті, всі ми приготували себе до зустрічі з новонародженим Сином Божим.
Він із глибини невидимого світу Божої природи прийшов на землю, прийняв наше грішне тіло в жіночому лоні, щоб обожити його і дати нам мету в цьому житті. А полягає вона у спасінні кожного з нас у життя безсмертне у вічності. Неосяжна й глибинна тайна Божої любові до свого творіння – людини – і розум наш не перестає дивуватися милосердю Божому.
Кожен християни свого часу прийняв Таїнство святого хрещення і над кожним засяяла зоря, що повела його до Бога. Й до сьогодні вона своїм дивовижним сяйвом освітлює всі шляхи нашого життя.
Засяявши над світом у Віфлеємі, Світло Істини до цього дня просвітлює кожну людину, яка приходить у цей світ, аби «спрямувати ноги наші на шлях миру» (Лк., 1:79).
Тієї Різдвяної ночі люди напружено вдивлялися в небо, очікуючи Спасителя, але й Небеса вдивлялися в людей з очікуванням і надією. І коли погляди людей і вісників Божих зустрілися, тоді й люди, й усе воїнство Царя Небесного, єдиними вустами і єдиним серцем заспівали: «Слава в вишніх Богу й на землі мир, в людях благовоління!» (Лк., 2:14).
Цим ангельським славослів’ям ми постійно нагадуємо собі про єднання неба і землі, коли Різдвяної ночі у вертепі відбулася зустріч Творця із Його творінням, коли Істина увійшла в людське життя. Істина йде від Господа, бо це Він її приніс на землю і оживотворяє її диханням Святого Духа, а полягає вона в любові: «Полюбіть один одного, як Я полюбив вас» (Ін., 15:12), – закликає Христос, бо тільки в любові творчість і сила життя.
Наче про сьогоднішній день із тугою говорить Син Божий про те, що «через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов» (Мт., 24:12). Жорстокість у християнському серці є справді апокаліптичною бідою, бо не можна одночасно любити Бога і ненавидіти ближнього. А Господь заповів нам: «Люби ближнього свого, як самого себе». (Мт., 22:38). Навчитися ж любові неможливо, перебуваючи байдужим до людського горя і біди.
В Україні знову неспокійно, пролилася навіть невинна кров. Але будемо вірити, що Господь допоможе нам знайти порозуміння й примирення, вирішити життєві проблеми кожного й суспільства в цілому мудро й справедливо. Врозуми ж, Боже, тих, від кого це залежить, почути кожного – його біди й тривоги, його скарги й сподівання, бо залишити все без змін буде злочинним.
На завершення, перефразовуючи слова одного православного святителя, кажу – блаженна ти, земле українська, бо очищаєшся вогнем страждання, бо в сяйві Божої слави новонародженого Спасителя сьогодні народжується й нова Україна – світла, радісна і сильна своєю любов’ю.
Христос народився! Славімо Його!
+Афанасій, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ
Різдво Христове, 2013/2014 рр.,
м. Харків-Полтава