В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Коли пізнім вечором ми поглянемо на нічне небо, усіяне зірками, то душа наша наповнюється благоговінням перед Тим, Хто «створив землю силою Своєю, утвердив всесвіт мудрістю Своєю, і розумом Своїм розпростер небеса» (Ієрем.51. 15). Возлюблені у Христі, братти і сестри! Сьогодні Свята Церква запрошує нас возвести свій мислений погляд не до видимого, а до духовного неба – до світу святих угодників Божих, до торжествуючого собору праведників, котрі досягнули високої досконалості в християнському житті, звідки рясно проливаються на земну Церкву токи невимовної любові й дарованої їм Божественної благодаті, і серед них вшанувати благоговійним згадуванням й натхненними молитвами дивне тричисленне сузір’я цього неба – трьох великих вселенських учителів, іже во святих отець наших Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого.

В житті цих трьох святителів було багато спільного. Всі вони народилися в благочестивих християнських сім’ях і відчули на собі благотворну дію святої материнської любові, котра прагнула привити їм дійсне християнське благочестя, запалити в їхніх серцях вогонь ревності за істинну віру й бажання присвятити всі свої сили на служіння Богу. Всі три майбутні святителі дістали прекрасну світську освіту в найкращих школах того часу, були знайомі з різними науками, з філософією, з класичною літературою, вирізнялися високою природною обдарованістю, в досконалості володіли красномовством. Кожен з них, прагнучи принести начатки своїх дарувань та сил в благоприємну жертву Господу, провів по декілька літ своєї молодості в напружених аскетичних подвигах: в трудах, молитвах, вивченні Священного Писання, в найстрогішому самообмеженні та пості.

Особиста безкорисливість допомагала їм втілити широку благочинність, а всеціла вірність заповідям Христовим давала сили бути «взірцем для вірних в слові, в житті, в любові, в дусі, в вірі, в чистоті» (1Тим.4.12) і заставляла ради виконання апостольської заповіді, проповідувати слово «в час і не в час», викриваючи, забороняючи, благаючи «зі всяким довготерпінням і повчанням»(2Тим.4.2). Багато мудрості та мужності довелося проявити великим святителям в боротьбі за чистоту православної віри й за високий рівень християнської моралі. В цій самовідданій боротьбі вони не шкодували своїх сил, не страшилися ніяких небезпек й проявили себе славними і приснопам’ятними сповідниками. Добрим ділом для християн являється вшановування пам’яті святих; співати їм славу та вихваляти їх – справедливо, але надаремними будуть всі наші молитви й церковні пісноспіви, якщо всім цим закінчиться наше вшанування святих. Їх потрібно вшановувати тим, щоб слідувати їхньому прикладу й навчатися від них, як жити по Богу, як жити по Євангелію.

Святі, день пам’яті яких ми сьогодні святкуємо, провозвістили в дивній красоті, в досконалій істинності вчення Євангельське, вчення Христове, вчення апостольське, вчення православне. І, в першу чергу, чого ми повинні від них навчитися, так це подібної вірності кожному слову, любові до кожного слова, котре промовив Господь і в котрих просіяла істина, правда, віра, надія й любов.

Та можна словом проповідувати вчення Христове, а своїми вчинками безчестити святе Його Ім’я. Якщо ми не живемо любов’ю, якщо не звіщаємо про любов кожним нашим словом та поступком, ми зраджуємо Христа, тому що проповідь наша перед світом повинна бути не тільки проповіддю словесною, але й явленням слави, сили та правди Божої, котра перемагає нас і робить нас в дійсності дітьми Божими, Христовими учнями. Тому хвалимо, поклоняємось і радіємо за цих трьох Святителів, котрі не тільки зуміли прозріти чистим серцем тайн Божих, але й прозрівши ці тайни, вони зуміли так жити, щоб вся їхня віра стала життям, – не словом, а ділом; образом життя, а не тільки вченням.

Ось що означає слідувати вченню трьох Святителів: це сповідувати православну віру в її повноті й чистоті, сповідувати Євангеліє в його повноті й чистоті, й сповідування це втілити у все наше життя. І коли це відбудеться, тоді світло Христове просяє в нашому середовищі й Царство Боже відкриється в наших серцях, тоді це світло просяє перед всіма, і Царство Боже полум’ям любові охопить всіх нас. Почнеться нове життя не тільки для Церкви, але для всього Божого творіння. Тому що коли люди, котрі на знали Христа, пізнають тайну цієї любові, такої любові, такої чистоти, такої висоти розуму, такої правди сердечної – вони також увірують, що єдиним образом людини, достойним наслідування, являється Господь наш Іісус Христос, проповідуваний цими трьома Святителями.

Крім цього що ми святкуємо через таке єднання трьох Святителів єдність та повноту вчення святих отців, ми ще й відзначаємо і єдність різних способів церковної проповіді. Так, наприклад, святитель Іоанн Златоуст відзначався тим, що звертаючись до величезних натовпів язичників з словом проповіді, міг досить зрозуміло роз’яснити для них основні істини віри. Святий Василій Великий був особливо знаменитий своєю великою вченістю і не тільки розтолковував високі догматичні істини, але й прагнув простий народ підняти до свого рівня освіти. І, на кінець, святий Григорій Богослов – цей той отець, в творіння котрого високе богословське вчення поєднано з небувалою поетичною красотою. Тому вченість, красота й простота в зверненні до народу – це ті три доброчинності, котрі необхідні для християнської проповіді, й повинні слідувати в ній одна за одною.

Ось так уміли жити й відходити у вічність великі Святителі, пам’ять котрих сьогодні благоговійно звершує Свята Церква. За порівняно недовгі роки свого священнослужіння вони зробили стільки, що духовними плодами їх безсмертної діяльності й сьогодні живляться й надалі будуть живитися душі, прагнучі істини й люблячі закон Христов. Святі, Василій Великий та Іоанн Златоуст, невтомно наставляли народ своїми повчаннями, були творцями священного чину Божественної Літургії, склали багато незрівнянних по красі й духовній глибині церковних молитов та піснеспівів. Святий Григорій Богослов залишив нам велику кількість прекрасних слів та гімнів, в котрих прославив Святу Живоначальну Трійцю і дав глибоке тлумачення православних догматів троїчності, втілення та викуплення.

Возвеличуючи труди та подвиги священного тричисленного сузір’я великих вселенських учителів і святителів, Свята Церква призиває нас сьогодні приклонитися перед величчю їх життя та смерті во славу Триєдиного Бога і просити їх дерзновенного клопотання перед Ним за нас самих, за наших близьких, за весь християнський рід, за весь світ! Амінь.