Соборність як сила нації: духовний сенс Дня Злуки України
У зверненні до вірних наголошено на соборності як основі християнської віри та української державності — від княжих часів до війни сьогодення.
Про історичну єдність, роль Церкви та значення Акта Злуки 1919 року
Соборність як духовний і національний фундамент – слово про єдність у День Злуки
У контексті відзначення Дня Соборності України пролунало глибоке за змістом звернення до вірних, у якому соборність осмислюється не лише як історичний акт, а як базовий духовний і національний принцип українського буття.
У зверненні наголошується, що поняття соборності має подвійний вимір — християнський і національний. У церковному розумінні соборність означає єдність Церкви Христової, її цілісність і спільне свідчення віри. Водночас для українського народу соборність стала історичною основою формування державності та збереження ідентичності протягом століть.
Зазначено, що ще в княжу добу саме єднання довкола Києва та Київської Церкви стало ментальним стрижнем українських земель. Попри подальші розділення, війни й утиски, українцям вдалося зберегти усвідомлення спільної долі та відповідальності одне за одного.
Окремо акцентовано на подіях 22 січня 1919 року — проголошенні Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Цей історичний момент відбувся на Софійській площі в Києві — біля храму, який уособлює духовну спадкоємність Київської держави та Церкви.
У зверненні згадується й визначна роль Івана Огієнка — міністра народної освіти УНР, а згодом митрополита Іларіона, який ініціював не лише державне, а й духовне наповнення свята. Саме з його подання 22 січня було законодавчо закріплено як державне свято, а до програми відзначення залучено Українську Церкву: з читанням Акта Злуки в храмах, подячними молебнями та урочистим дзвоном, подібним до великоднього.
Наголошується, що й сьогодні, в умовах повномасштабної війни, соборність не втратила актуальності, а навпаки — стала життєво необхідною. Єдність, згуртованість і спільна відповідальність названі ключовими джерелами сили українського народу.
Завершується звернення закликом до духовного й суспільного єднання — довкола правди, добра, служіння Церкві Христовій та на благо України, яка й нині виборює своє право на свободу і цілісність.