«Кожен, хто бажає знати істину, повинен звернутися до Церкви, тому що апостоли тільки Їй одній повідомили Божественну Істину. Вона є дверима до життя». Ці слова належать святителю II століття — священномученику Іринею Ліонському. Сила сказаних слів справляє ще більше враження, коли розумієш, що промовив їх учень святого Полікарпа Смирнського, який, у свою чергу, навчався в апостола Любові Іоанна Богослова.

 Світильник Ліонської землі (територія сучасної Франції) народився за багато тисяч кілометрів від місця свого святительського служіння — в мало­азійському місті Смирна. До галльського міста Лугдун (нині — Ліон) Іринея направив його духовний наставник — святий Полікарп Смирнський. Колись він хрестив цього освіченого юнака, а пізніше висвятив його на пресвітера. Престарілий єпископ Ліона Пофін потребував допомоги, і Полікарп вважав за необхідне направити до нього надійного помічника. Прибувши в Ліон, Іриней через деякий час вирушив до Італії з відповідальним дорученням — доставити Римському папі Єлевферію листа сповідників. У той час, коли праведник був відсутній, у місті розпочалися гоніння на Церкву, і всі знатні городяни, які сповіду­вали себе християнами, були заарештовані й кинуті у в’язницю. Через рік після мученицької смерті єпископа Пофіна, у 178 р., святитель Іриней був обраний єпископом на Ліонську кафедру. Його проповідь Євангелія була настільки дієвою, що незабаром святитель навернув до віри у Христа мало не всю міську громаду Ліона.

Коли гоніння вщухли, галльський архіпастир взявся за написання богословських трактатів. Серед них була і книга під назвою «Викриття і спростування хибного знання», де праведник виклав свої аргументи на захист православного віро­вчення. Праця святителя збереглася й відома сьогодні як «П’ять книг проти єресей». Для спростування єретичного вчення гностиків, які стверджували, що Бог не міг втілитися, оскільки матерія сама по собі недосконала і є вмістилищем зла, Ліонський владика продов­жив свої міркування про православну віру. «Слово Боже, — вчив святитель, — Іісус Христос, Господь наш, за невимовною милістю Своєю зробився тим, що й ми, щоб нас зробити тими, ким є Він. Іісус Христос, Син Божий, з надзвичайної любові до Свого творіння зволив народитися від Діви, через Себе Самого з’єднуючи людину з Богом». Спасіння людини, на думку праведника, полягає в її обоженні.