86 річниця пам’яті жертв Голодомору!
У пік голоду в Україні щохвилини вмирало 17 людей, 1 тисяча – кожну години, майже 25 тисяч – щодня…
Хоч би світало… – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, в скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну, спати –
навік засунуло б ти… Життя!
Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей…
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? –
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице…
86 років тому наша ненька Україна втратила мільйони живими і ненародженими. 86 років тому були винищені люди на заході, сході, півдні, в центрі України. 86 років тому заселялися їхні порожні будинки, де ще тліли жарини в печах. 86 років тому пращури захлинулися в безнадії і горі. 86 років тому вони навчилися мовчати, щоб спробувати вижити. 86 років тому ті, хто вижили, передали скрізь покоління тваринний жах перед репресивною машиною тоталітаризму.
Ми закликаємо у День пам’яті жертв Голодомору, 23 листопада, згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час геноциду українського народу. Нехай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення українського народу та держави на власній землі заради миру та злагоди в соборній незалежній Україні!