Стаття Наталії Шевчук, Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія на сайті portal-credo.ru

Останні 15 років в Україні на державному рівні панувала теорія про «три гілки»розділеного українського православ’я: УПЦ Московського патріархату, УПЦ Київського патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Ці конфесії зазвичай перераховували саме у такому порядку. Насампередзгадувалася найчисельніша та найвпливовіша — УПЦ. За нею —як церковно-політична альтернатива—Київський патріархат. І, нарешті, УАПЦ — найменша за чисельністю та впливом православна юрисдикція, якій, тим не менш, донедавна вдавалося, завдяки Митрополиту Мефодію, втримувати статус незалежного гравця, не «продаючи» свої «акції» ані УПЦ МП, ані УПЦ КП.

 Митрополит Онуфрій, Предстоятель УПЦ;  Патріах Філарет, Предстоятель УПЦ (КП);     Митрополит Макарій,  Предстоятель УАПЦ

Доходило до казусів. Наприклад, аби не образити жодного з «головних» релігійних діячів країни,Президентові та його свиті потрібно було у ніч Великодня або Різдва відвідати як мінімум чотири храми: один греко-католицький і три православні… Усе змінила революція 2014-го. Та майже одночасний—з різницею у сім з половиною місяців — відхід у кращий світ двох предстоятелів: глави УПЦ митрополита Володимира та глави УАПЦ митрополита Мефодія. Після смерті Володимира від УПЦ ніби відвалилося перше слово з абревіатури: «Українська». А після смерті владики Мефодія з УАПЦ трапилась ще сумніша метаморфоза:вона перестала сприйматися суспільством як власне церква, принаймні як церква самодостатня та всеукраїнська.

Читати далі