“Величаємо Тебе, життєдавче Христе, і почитаємо хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі вражої”
“Вознісся ти на хрест волею своєю. Новому людові твоєму, що твоє ім’я носить, даруй щедроти твої, Христе Боже. Возвесели силою твоєю благовірний народ, перемоги на супротивників дай йому, що за посібник має твоє оружжя миру, непоборну перемогу.”
Святий хрест – це вічно живий символ безконечної Божої любови до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя.
У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа і про священні місця, пов’язані з ним. Один з них — Андріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господень. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера. Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношень.
Але минуло 300 років, і християни знайшли Гроб Господень та хрест Божий. Ця визначна для всього віруючого люду подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже — хрест із надписом: «Цим переможеш»).
Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Олену, свою матір, щоб вона доклала максимум зусиль і знайшла хреста та Гроб Господень. Тривалий час її пошуки не мали успіху. Проте святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господень, хрест, на якому було розіп’ято Спасителя, та чотири цвяха, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста.
За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп’ято Ісуса Христа, тому почав прикладати по черзі кожен хрест до покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив. Люди побачили диво і попросили патріарха Макарія воздвигнути хрест Господній, щоб віруючі могли бачити його бодай здаля.
Цариця Олена після всіх цих подій привезла до Єрусалима часточку від хреста Господнього та знайдені цвяхи. Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження хреста Господнього.
Проте історики Східної Церкви стверджують, що дві події сприяли встановленню цього свята: віднайдення святого Господнього хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII столітті.
У 614 році перський цар Хозрой здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через чотирнадцять років цісар Іраклій після своєї перемоги над персами знайшов святий Хрест і повернув його до Єрусалиму.
Свято Воздвиження нагадує віруючим про розп’яття Христове і смерть, а тому з давніх-давен відзначається, як і Велика П’ятниця, з дотриманням суворого посту.