Людмила Морозова – одна з тих небагатьох, хто долучився до порятунку в 1930-ті роки та до відбудови Михайлівського Золотоверхого собору у 1990-ті.

Разом із Миколою Макаренком, Володимиром Фроловим, Іполитом Моргілевським вона робила копії мозаїк і фресок, фотографувала та допомагала робити обміри приреченої на загибель пам’ятки архітектури ХІІ ст. Перед самим від’їздом з Києва у 1943 році художниця зобразила і Софійський собор, обравши для цього цікавий ракурс.

Професійну мистецьку освіту Людмила Морозова здобула у Київській художньо-індустріальній школі (1925-1927) та Київському художньому інституті на факультеті станкового малярства у майстерні Федора Кричевського (1928-1931). До речі, вчитель намалював портрет своєї учениці, який згодом викупила Державна Третьяковська галерея (Москва, РФ).

Значну частину своїх творів художниця подарувала Музею української діаспори, де вони представлені у постійній експозиції. Картини мисткині зберігаються в державних та приватних колекціях різних країн світу. Кошти від їх продажу Людмила Морозова зібрала і передала через Фонд Олеся Гончара на відбудову Михайлівського Золотоверхого собору.

1 березня 1997 року Людмила Морозова померла у США, за заповітом була похована у Києві.

Врятовані у 1930-ті роки мозаїки та фрески ХІІ ст. з Михайлівського Золотоверхого собору нині можна побачити на другому поверсі Софійського собору на постійно діючій виставці.

На світлинах: Людмила Морозова, середина 1920-х років (опубліковано О. Федоруком); художниця на даху Михайлівського Золотоверхого собору; Портрет Людмили Морозової (публікація Є. Блакитного); Людмила Морозова, світлина зроблена Іполитом Моргілевським, березень 1934 року (з фонду Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва надане Оленою Ненашевою #ЕленаНенашева);

Джерело Софійський музей