Коли людину скривдили, найпростіше відповісти тим самим. Образою на образу, злом на зло. Здається, що саме так і виглядає справедливість.

Блаженніший Митрополит Епіфаній пропонує подивитися на це інакше. У зверненні на своїй офіційній сторінці у Facebook Предстоятель ПЦУ говорить про настанову Христа, яку здавна називають «золотим правилом».

Суть правила знайома кожному: чинити з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою (Лк. 6:31). Проте владика Епіфаній звертає увагу на те, що часто лишається непоміченим. Це правило стосується насамперед нас самих. І саме воно вчить, як перемагати зло добром.

Чому «золоте правило» зрозуміле кожному

Предстоятель пояснює, чому цю настанову називають дорогоцінною. Щоб почати виконувати Божий закон, не обов’язково роками вивчати заповіді й приписи.

За словами Блаженнішого, кожна людина, «незалежно від рівня освіти, віку чи культурної приналежності», здатна це усвідомити. Чого бажаєш собі, те роби для інших.

Далі йдуть прості й дуже життєві приклади. Хочете справедливості, то будьте справедливими самі. Хочете поваги до своєї праці, то поважайте чужу. Потребуєте допомоги у скрутну хвилину, то допомагайте тим, кому важко.

Будьте другом, коли потребуєте друзів. Даруйте надію, коли самі її шукаєте. Предстоятель наводить слова Спасителя: «Давайте, і дасться вам… бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам» (Лк. 6:38).

Чуже зло не виправдовує нашого

Найважливіше у зверненні стосується особистої відповідальності. Правило, за словами Блаженнішого, «накладає обов’язок не на когось, не на інших людей – а саме на нас».

Отже, послатися на кривдника не вийде. Те, що з нами повелися зле, не звільняє нас від обов’язку чинити добро.

«Чужі гріхи та злоба в жодному разі не можуть ставати виправданням для нас самих», наголошує Митрополит Епіфаній.

Предстоятель визнає, що виконати це на практиці непросто. Люди часто керуються «принципом удаваної справедливості». На зло відповідають злом, на кривду кривдою, на образу ще більшою образою.

Так виникає замкнене коло. Кожна відповідь породжує нову кривду. Якщо жити лише за принципом відплати, вирватися з цієї круговерті не вдасться.

Світло проти темряви: як перемагати зло добром

Розірвати це коло, за словами владики Епіфанія, здатне лише добро. Предстоятель нагадує заклик Писання: «Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12:21).

Щоб пояснити цю думку, Блаженніший звертається до образів, зрозумілих кожному. Морок виганяють не темрявою, а світлом. Холод відганяють не морозом, а теплом.

Так само, за словами Предстоятеля, наслідки зла долають милосердям і прощенням. І це не слабкість. Це сила, яку дає віра в Божу правду і надія на Господнє милосердя.

Митрополит Епіфаній розкриває і глибший духовний зміст. Бог не творить зла, не заохочує і не схвалює його.

Тож людина, яка відповідає злом на зло, ніби виявляє недовіру до Бога. Вона покладається лише на себе і сама стає собі суддею і «богом».

Любов не означає байдужості до зла

Чи означає це, що злу треба просто поступатися? Ні. Предстоятель наголошує, що саме любов і милосердя спонукають викривати зло, протидіяти йому й боротися з ним.

Для українців, які з 2014 року протистоять російській агресії, це важливе уточнення. Добро не дорівнює пасивності.

Блаженніший порівнює це з роботою лікаря. Під час операції лікар мусить завдати хворому болю, а часом і видалити частину тіла. Але робить це, щоб урятувати життя.

Так і християнин може викривати гріх, не порушуючи заповіді Христової. Важливо лише, як саме це робиться: без роздратування й самозвеличення, з любов’ю та бажанням допомогти.

Адже кожен із нас теж інколи помиляється. І кожен хотів би, щоб його зупинили словом правди, але з лагідністю, розумінням і прощенням.

Своє звернення Митрополит Епіфаній завершує молитовним побажанням. Предстоятель просить, щоб Господь допомагав кожному виконувати «золоте правило» і заповідь любові, надихав мудрістю та зміцнював у добрі.

“І як хочете, щоб робили Вам люди, так і Ви робіть їм (Лк 6:31)
Цю настанову Господа нашого Ісуса Христа небезпідставно з давніх часів називають «золотим правилом» для людських взаємин, бо воно справді є дорогоцінним та універсальним для життя людини. Адже в цих простих словах доступно для кожного викладений єдиний правильний спосіб, як можна почати виконувати Божий закон навіть без того, щоби тривалий час і докладно вивчати ті чи інші заповіді, приписи, настанови.

Бо всяка людина, незалежно від рівня освіти, віку чи культурної приналежності, здатна усвідомити: чого вона бажає собі самій – це треба робити стосовно інших. Хочете, щоби з вами поводилися справедливо – самі будьте справедливими. Хочете мати повагу до власної праці – поважайте чужу працю. Прагнете отримати допомогу в скрутну хвилину – самі допомагайте тим, хто має потребу.

Щоби отримати те, що потрібно вам – спершу потрібно подарувати це іншим. Будьте другом, коли вам потрібні друзі. Будьте привітними, коли хочете, щоби і вас зустрічали гостинно. Даруйте надію, коли самі її потребуєте. Будьте людяними, коли хочете, щоб і вам допомогли. Принесіть втіху іншим, якщо хочете почуватися щасливим. «Давайте, і дасться вам – говорить Спаситель – мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам» (Лк. 6: 38).

Зверніть увагу: це правило накладає обов’язок не на когось, не на інших людей – а саме на нас, на кожного особисто. Воно не дає можливості виправдатися через те, що хтось чинить з нами в злий, несправедливий спосіб. Ми повинні діяти не так, як вчиняють інші щодо нас, а так, як ми би хотіли, щоби діяли щодо нас: чужі гріхи та злоба в жодному разі не можуть ставати виправданням для нас самих.

Цей момент є дуже важливим і принциповим, водночас непростим для виконання на практиці. Бо найчастіше причиною примноження гріхів, ненависті та зла серед людей є застосування принципу удаваної справедливості. Часто люди у відповідь чинять з іншими так, як ті вчиняють із ними: на зло відповідають злом, на кривду – кривдою, на образу – ще більшою образою. Якщо ми будемо слідувати лише за причинно-наслідковим принципом, то ніколи не зможемо вирватися з круговерті зла.

Перервати це замкнене коло примноження темряви здатне лише добро. Тому й закликає Писання: «Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12: 21). Ми морок виганяємо не темрявою, а світлом. Ми холод відганяємо не морозом, а теплом. Так і наслідки дії зла ми долаємо милосердям та прощенням. І це свідчить не про нашу слабкість, але про силу, яку дає нам віра в правду Божу і надія на Господнє милосердя.

Пам’ятайте, що Бог не творить зла, не заохочує його і не схвалює. Тому, коли людина відповідає злом на зло – вона ніби виявляє недовіру до Бога, залишається глухою до слів Господніх і покладається лише на себе саму, сама стає суддею і «богом» для себе.

Між злом і добром – завжди обираймо добро, і Господь буде на нашому боці! Любов та співчуття, небайдужість, милосердя спонукають нас викривати зло, протидіяти йому, боротися з ним. Лікар, роблячи операцію, вимушений завдавати хворому болю, часом навіть видаляти частину від тіла – але він робить це заради врятування життя. До цього його спонукає любов і співчуття до хворого та розуміння, що інакше хвороба може погубити людину.

Так і ми, коли без роздратування чи самозвеличення, але з любов’ю викриваємо гріх, щоби допомогти ближнім позбутися його – то не порушуємо заповідь Христову, але навпаки, виконуємо її. Бо, зрештою, ми й самі потребуємо, щоби коли щось робимо помилково і недобре, аби й нас самих зупинили і настановили словом правди. Настановили не з покаранням чи кривдою, але з лагідністю та розумінням, пробачивши нам провини наші.

Тож нехай Господь допомагає кожному з нас виконувати Його «золоте правило» і Його заповідь любові, надихає нас мудрістю і зміцнює в добрі Своєю благодатною допомогою! “